Розділ 8.8

Ангус одразу підійшов до нас і повів до виходу, але мені не хотілося йти. Помітивши мою нерішучість, він спитав:

— Що таке, Джулайє? Ти хотіла ще щось дізнатися у шаманів?

— Так, я хотіла дізнатися, звідки ваша шаманка чула про Ровена.

— Без поняття. Катріона досить потайлива і часом зла жінка, але її можна зрозуміти: життя її не балувало. Не треба до неї лізти з розпитуваннями. Якщо захоче — сама розкаже, а ні — знайдеш собі проблем на голову. Ходімо, Джулайє. Я не збираюся сьогодні затримуватись. Хочу провести час із дочкою. Завтра ви їдете.

Що ж, ось і закінчилася моя маленька подорож. Знову в Сентінель, знову засипати і прокидатися на самоті.

— А чого ця ваша Катріона така зла? — сівши в машину, я продовжила свої розпитування. — Адже шамани не повинні бути такими.

— Шамани — також люди. Не всі вміють справлятися з болем та втратами гідно. У молодості вона була чудовою жінкою, милою та доброзичливою, але труднощі зробили свою справу. Катріона все життя страждала через старшого брата. Коннор Бреді був неймовірно талановитим магом і досить рано став одним із головних шаманів. Тільки накоїв він справ свого часу: перевіряючи шаманів у Спрінгвіллі, Коннор познайомився зі звичайною дівчиною, закохався в неї і залишився там жити. У нього народилася дочка Мара. Але він недовго прожив із дружиною та дочкою, близько 10 років, потім кинув їх і повернувся до Нью-Доуна. Катріона його весь час захищала, тільки завдяки їй його взяли назад, але вже більше не приймали до нашої групи. Його місце зайняла Катріона.

Згодом з'ясувалося, що дочка Коннора нереалізована, в неї були слабкі здібності, безпечні, тому вони проявилися пізно. Проблем Мара нікому не приносила, просто згодом почала тихо згасати. Проте, кажуть, чоловік Мари завдав багато проблем Нью-Доуну, погрожував шаманам, намагався достукатися до Коннора, щоб той допоміг дочці, але він не міг нічого вдіяти.

Я насторожилася. Історія звучала страшенно знайомо, тільки ось у відомій мені версії не було жінки з нереалізованою магією, була лише хвороба. Але ж могли під виглядом хвороби приховувати проблеми з магією? Мені здається, що Ровену просто не стали цього розповідати через його юний вік. Я була майже певна, що слухаю зараз історію його матері. Адже її якраз і звали Марою.

— А як звали чоловіка цієї Мари? — запитала я, намагаючись не видати хвилювання. Навряд чи Ангус знав його прізвище, адже тоді він усе зрозумів би й сам, але він цілком міг знати ім'я.

— Без поняття. Я цією історією не дуже цікавився і з Коннором майже не спілкувався, окрім роботи. Катріона теж не рвалася видавати сімейні секрети. Зі смертю Мари про все це взагалі більш не згадували.

— А чи давно вона померла? — я відчайдушно намагалася дізнатися хоч якусь інформацію. Адже якщо Мара про яку говорить Ангус і мати Ровена — одна й та сама людина, то виходить, що у Ровена є ще родичі. Катріона, звичайно, не найкраща родичка, але мені здається, що він був би радий хоч якійсь. Можливо, в нього є ще якісь родичі.

— Десь років 15 тому.

Все сходилося, мати Ровена померла 16 років тому.

— А Коннор? Катріона сказала, що він також помер.

— Так, вірніше загинув. Його вбили 4 роки тому разом з її сином Нілом, коли вони шукали його дружину, що втекла з міста. Бідолашний Фінн залишився не тільки без матері, хоч вона і жива можливо, але і без батька. Катріона разом із чоловіком його виховує. Онук — єдина радість у її житті, але й постійний головний біль теж. Хлопчику 17 і він той ще бунтар.

— А в Коннора були ще якісь діти, окрім Мари?

— Ні. А чого ти так зацікавилася біографією Катріони? — я все чекала, коли Ангус поставить це питання і ось воно прозвучало.

Ангус не був людиною, якій хотілося беззастережно довіряти, але більше мені ніхто не зміг би допомогти. Потрібно розповісти йому про свої підозри.

— Мати Ровена звали Марою, вона родом із Спрінгвілла і дуже вже ваша історія нагадує її. З однією тільки відмінністю: мати Ровена просто тяжко хворіла, ні про яку нереалізовану магію ніхто не говорив. Але цілком можливо, що від Ровена просто сховали цей факт.

— Цікавий збіг, — Ангус Бреннан виглядав спантеличеним.

— Чи могли б ви розпитати Катріону? Будь ласка, Ангусе. Ровен має право знати правду про свою матір та про родичів з її боку.

— А він нічого не знає про них?

— Його бабуся померла за рік після мами, а діда він ніколи не бачив. Ми лише раз про нього говорили. Я навіть пам'ятаю, що він називав їхні імена, але як саме їх звали — я забула.

— Гаразд, я спробую розпитати Катріону, якщо вона, звичайно, захоче говорити.

Вийшовши з машини біля будинку Джеда, ми з подивом виявили на ґанку невисоку світловолосу дівчину, зовсім юну. Побачивши її, Ангус насупився.

— Рубі, що ти тут робиш?

— Прийшла познайомитись із сестрою, тату. Ти ж до нас її не хочеш вести, — дівчина усміхнулася, задоволена тим, що їй вдалося провести батька.

— Коли вже прийшла, то ходімо до хати.

Я не знаю, що спочатку планував Ангус, але він залишився у Джеда до ранку. Його дочка Рубі також. Вона напрочуд сильно була схожа на Таммію, тільки усміхнена, щаслива. Зрозуміло, чому Ангус віддав перевагу їй замість Таммії. З Рубі явно не було жодних проблем, хіба що якісь дитячі витівки.

Таммія весь вечір прямо сяяла від щастя: з нею були батько з сестрою, які сьогодні дарували їй тепло та усмішки. Ніколи раніше я не бачила її так щасливою. Сподіваюся, у неї ще будуть такі моменти. Я зроблю все, щоб останні роки життя Таммії стали чудовими. Вона стільки страждала. Вона заслужила трохи щастя.