Розділ 8.7

— Що ви від нас хотіли, Джулайє? — запитав Одін Лінч.

Незважаючи на всю свою зовнішню привабливість, яку навіть вік не зіпсував, головний шаман Нью-Доуна розповсюджував ауру холоду. Я звикла, що шамани поза урядовими містами доброзичливі, несуть тепло і світло, але тільки двоє з сімох шаманів тут відчувалися справді світлими — друг Джеда Сайлас Райдер і наймолодша шаманка Аланна Рівен. У старої Тімеї були крихти тепла, але недостатньо для того, щоб я вважала її доброю. Схоже, влада розбестила їх усіх, зіпсувавши їхні сутності.

Я не збиралася говорити з ними про портали, пам'ятаючи розмову з Джедом. Вони не дозволять мені їх створювати, не дадуть інформації. Але я могла поговорити з ними про інше.

— Мені потрібно більше інформації про зв'язок із душами померлих, пошуки нових втілень.

— Навіщо це вам, Джулайє? — спитав Одін Лінч, але його перебила літня шаманка, Катріона Кейн.

— Мертві померли. Все. Дайте їм спокій, дівчино. Живіть своїм життям, — Катріона говорила настільки різко, що я з подивом підняла брови: хто її так образив?

— Я не для себе. Для друга шукаю. У нього померла кохана.

— А в мене помер син та брат. Але ж я не шукаю з ними зустрічей.

Мені не сподобалася ця жінка. З усієї компанії вона здавалася найбільш неприємною, навіть холод Одіна Лінча був легким вітерцем у порівнянні з її бурею.

— Катріоно, вгамуйся, — осадив її Лінч. — Інформація ця не заборонена. Я думаю, що можна їй дозволити пошукати в обмін на деякі послуги.

— На які? — одразу зацікавилася я. Адже всім своїм нутром відучвала, що просто так я нічого не отримаю.

Одін Лінч махнув мені у бік дивана, пропонуючи сісти. Він опустився в крісло навпроти мене і почав говорити.

— Останнім часом з'явилося багато шаманів-відступників. Вам знайомий цей термін, Джулайє?

— Я не знаю, що ви маєте на увазі під відступниками.

— Я говорю про шаманів, які порушують правила і замість допомоги людям завдають шкоди. Вже не вперше до нас надходить інформація про виготовлення сильної отрути, яка в кращому разі шкодить здоров'ю людини, а в гіршому вбиває. Її створюють шамани за щедру винагороду. Також почастішали випадки нападів шаманів із бойовою магією на людей. Їх також наймають за гроші. Зараз стало модно вбивати чи загрожувати за допомогою шамана, а не найманців.

— Не чула про таке, — щиро кажучи, новина Лінча мене здивувала. — А я ж щоп'ятниці їжджу торгувати на ринок у Спрінгвілл, а там завжди свіжі плітки.

— Ви, певне, не з тими людьми спілкуєтеся.

— І? Чому ви мені це розповіли, містере Лінч?

— Я хочу, щоб ви наглядали за своїм містом, Джулайє, — Одін Лінч усміхнувся, але лише одними губами. Очі його залишилися такими ж холодними. — Я хочу, щоб ви повідомили нам, якщо дізнаєтесь про таких шаманів. Неважливо, в Сентінелі чи може в тому ж Спрінгвіллі, але мені потрібна допомога. Я можу розраховувати на вас?

Я переживала, що Лінч попросить щось неприйнятне для мене, але його прохання виявилося цілком адекватним.

— Звичайно. Я ніколи не підтримуватиму тих, хто несе зло, особливо, якщо вони шамани. Я зневажаю таких шаманів. Вони ганьблять наш рід.

— Що ж, я радий, що ми порозумілися, Джулайє. Я пущу вас сьогодні до бібліотеки. Аланна вам все покаже та допоможе знайти потрібні книги. Ви ще щось хотіли обговорити?

— Так, я хочу обговорити Таммію. Вам не здається, що краще було б її забрати до Нью-Доуна? — поки ми з Лінчем говорили, Таммію разом з Ангусом повела кудись стара індіанка, тож я говорила на повний голос. — Вона починає ставати небезпечною.

— Таммія… — губи Лінча розтяглися в неприємній посмішці і я вмить згадала, що остання дитина Таммії була від нього. Клятий збоченець! Він же старший за неї майже на 40 років! — Ні, її забирати не має сенсу. В нас своїх нереалізованих вистачає. А вона тим більше скоро помре. Я казав Ангусу, повторю і вам: ми тримаємо в місті тільки тих нереалізованих, які можуть дати хороших нащадків. На жаль, Таммія нездатна навіть просто здорову дитину народити, не кажучи вже про здібного шамана. Тімея сказала, що їй майже ніхто не підходить із чоловіків. Вона вміє бачити долі.

Говорити про те, що побачила я, не мало сенсу. Нема чого Лінчу знати, що я знайшла чоловіка, який їй підійде. Вони не заслужили цього знання. Натомість я запитала інше.

— І скільки ще Таммії лишилося?

— Років 5-6, максимум 7. Все залежить від догляду.

— Ну, так ви могли б дати їй хороший догляд, — не вгавала я. Мені хотілося захистити Таммію. — Вона ж дочка одного з ваших шаманів.

— Таммія народилася поза шлюбом та поза містом. Вона турбота Ангуса, а не наша. Народися б вона в місті від офіційного союзу шамана та жителя Нью-Доуна, тоді б ми про неї подбали. А так — ні. Проте ми можемо дати вам всю наявну інформацію про нереалізованих, щоб ви могли про неї подбати. Також ми дамо вам зілля, яке трохи придушує сили. Якщо станеться щось серйозне — ми приїдемо і допоможемо, але не більше.

— Що ж, ну хоч так… — зітхнула я. Спроба передати Таммію в інші руки не вдалася, але я мала спробувати.

Одін Лінч підвівся з крісла і я теж слідом за ним. Гукнувши наймолодшу шаманку, Аланну, він сказав їй показати мені бібліотеку і простежити, щоб я не лізла в заборонену зону. Аланна махнула нам з Джедом і попрямувала до масивних подвійних дверей. Поспішивши за нею, я ледь не запищала від захоплення, коли двері відчинилися. Такого багатства книг про магію та шаманів я ще не зустрічала.

— Шукайте, що вам потрібно, Джулайє. Думаю, Джед вам сам все покаже, — Аланна взяла з крайнього стелажу одну з книжок і сіла з нею в крісло. — Я тут лише для виду. Не звертайте на мене уваги.

— А якщо я візьму щось заборонене? — я не стрималася від безглуздого запитання.

— Та будь ласка! Ви здається мені розумною дівчиною. Більшість із заборонених книг не несуть у собі нічого поганого. Я не підтримую обмежень у магії. Але хто слухатиме наймолодшу головну шаманку? — Аланна мені тепло усміхнулася. Що ж, я не прогадала: вона справді виявилася гарною жінкою.