Розділ 8.2

Я знала, що переконати Ровена завести з Таммією дитину буде непростим завданням, тому не поспішала йому нічого повідомляти. Для початку я все ж таки хотіла знайти душу Тірші. Знатиму напевно, що вона вселилася в чиєсь тіло, а не переродилася, тоді мені буде простіше побудувати подальші плани. Я шукала Тіршу вже більше року, знала, що вона десь є, але щось заважало мені її побачити. Можливо, в її особистих речах, які мені дав Ровен, була не така вже й велика прив'язка до неї. Швидше за все, ідеально підійшла б кіска Тірші, яку вона зрізала і подарувала Ровену, але той не хотів з нею розлучатися ні на мить. Крім того, він сердився, що я намагаюся знайти душу Тірші. Мої дії віддавалися болем у його серці, немов я колупала ножем рани, що ледь загоїлися. Нам, шаманам, простіше примиритися зі смертю близьких, ми знаємо, що душі ніколи не вмирають і завжди десь є, але людям, далеким від магії, збагнути наші знання складно. Вони звикли жити інакше. Вони звикли жити тут і зараз, тоді як шамани тілом жили в теперішньому, а душею, свідомістю могли проникати в минуле та майбутнє.

Після довгих вмовлянь Ровен все ж таки залишив мені на один вечір цю кіску. Відклавши всі справи, я одразу ж провела ритуал, з'єднавшись із Всесвітом. У мене було мало часу, щоб знайти мою подругу, тому я не могла гаяти ні хвилини. Навряд чи Ровен погодиться знову дати мені кіску, якщо в мене нічого не вийде.

Якщо раніше пошуки душі Тірші були схожі на блукання в темряві, з рідкісними проблисками ледь вловимого сяйва до якого я все одно не могла дістатися, то її кіска привела мене до своєї господині за лічені хвилини.

Для пошуку тіла, в яке поселилася Тірша, я використала трохи інший ритуал, ніж просто для пошуку її душі. Тоді я змогла з нею поговорити, можливо, фізична оболонка Тірші тоді спала, надавши мені можливість спілкуватися з душею. Зараз я не могла поговорити з Тіршею, зате бачила її, хоч і досить неясно. На мій подив Тірша опинилася в тілі не дорослої людини, а дівчинки-підлітка. Спроби роздивитись її зовнішність призвели до того, що картинка змазалася, показавши мені цю дівчинку вже в більш старшому віці. Єдине, що я змогла добре роздивитися — невисокий зріст і хвилясте волосся, яке в різних видіннях мало різний колір: каштановий, чорний, рудий. Залишивши спроби вивчити краще дівчину, я спробувала роздивитися світ навколо.

Перше, що кинулося у вічі: світ не був у руїнах. А ще він виглядав старомодно, наче у фільмах минулих століть. Якихось знайомих деталей, відомих об'єктів я не змогла роздивитись, але одне я зрозуміла точно: Тірші немає в нашому часі. Вона живе або в минулому, або в паралельному світі.

Я сподівалася, що ритуал покаже мені точне місцезнаходження подруги, але цього не сталося. Можливо, якби я вміла створювати портали, то змогла б до неї переміститися, але я не вміла. Я знала, що є люди, які вміють переміщатися у просторі та часі, але це складна наука і мені вона поки що не була підвладна.

Переконавшись, що з Тіршею все гаразд, вона десь живе своє життя, хай і далеко від нас, я закінчила ритуал. Більше він нічого не міг мені дати. Мені потрібно навчитися створювати портали, тільки тоді стане можливим зв'язатися з нею. А ще знайти спосіб витягнути душу Тірші з чужого тіла і зрозуміти, що далі робити з її душею. Я не вміла створювати тіла з порожнечі, а відбирати чиєсь, щоб подруга продовжила жити, я вважала неетичним. Але цю проблему я відкладу в найдальший куточок і почну вирішувати тільки, коли розберуся з усіма іншими.

Насамперед, я хотіла зрозуміти, де саме знаходиться Тірша. Світ, у якому я її побачила, справді був схожий на картинки зі старих фільмів, отже, навряд чи вона в іншому вимірі. Звичайно, не можна виключати, що паралельні світи можуть бути схожими на наш, але куди ймовірніше, що Тірша перемістилася в минуле. Швидше за все, коли ще не почалася війна, що зруйнувала весь світ, залишивши після себе лише уламки. До того ж, теорію про її знаходження у минулому підтверджував і той факт, що я побачила Тіршу у різному віці. Незважаючи на нелінійність часу, якби вона знаходилася в теперішньому чи майбутньому, то мені б не показали її у різному віці. Тим не менш, повністю я не могла бути певна. Потрібно шукати й інші підтвердження. У моєму ноутбуці зберігалося безліч старих фотознімків світу до руїн, я любила їх розглядати. Забувши про сон, я пів ночі переглядала їх, сподіваючись знайти щось схоже з місцями, де я бачила Тіршу.

Нічого. Жодного збігу.

Тут напрошувалися лише два висновки: я все ж таки помилилася і Тірша не в минулому або вона живе в місті, якого немає на моїх фотографіях. Другий варіант здавався мені вірогіднішим. Я вирішила дотримуватися саме його та намітила план подальших дій.