Розділ 2.4

Я сподівалася, що в книгах бабусі та шамана, що мешкав тут до нас, знайдеться хоч якийсь ритуал, але мої пошуки не принесли успіху. Здаватися я не збиралася, тому що була впевнена, що потрібний мені ритуал повинен існувати. Я витратила місяць на пошуки в інших містах, проводячи години в бібліотеках та розпитуючи інших шаманів, але знову пусто. Мені не залишалося нічого іншого, як написати Джеду. Нехай він і приїжджав підтримати мене після смерті Тірші, намагався хоч якось бути поряд, але я втомилася від нашого кохання на відстані. Якщо Джед не може знайти спосіб постійно бути зі мною, то краще від нього віддалитися. Наші стосунки не мали майбутнього, хоч мої видіння і кричали мені про інше.

Можливо, колись обставини зміняться, але я не хотіла чекати роками, десятками років, щоб досягнути нарешті свого щастя. Мені здавалося, що у моєму випадку видіння помиляються. Може, я просто бачу те, що хочу бачити, а не те, що буде насправді.

Відповідь надійшла за тиждень. Разом із листом мені доставили посилку з книгою, гарними свічками та пучком засушених трав. Як виявилося, вони були потрібні для ритуалу.

Хвилюючись, як ніколи раніше, я підготувала все необхідне для ритуалу й почала його. Повітря заповнив аромат сушених трав, свічки зігрівали своїм теплом. Заплющивши очі, я заспівала, занурюючи себе в транс. Відкинувши всі страхи та сумніви, я дозволила своєму духу вирушити на пошуки моєї подруги.

Деякий час я блукала лабіринтами інших вимірів, поки, нарешті, не натрапила на вогник вдалині. Я відчувала: то вона!

Обережно, щоб тонкий зв'язок не розірвався, я підходила дедалі ближче. З кожним моїм кроком вогник ставав все яскравішим, поступово трансформуючись у знайому мені фігуру з довгою чорною косою.

Тірша. Я знайшла її душу. Побачивши мене поруч, Тірша усміхнулася і простягла до мене руки, як у моєму сні. Хоча в ньому вона виглядала інакше, а зараз я бачила звичний для мене образ.

— Джулз! — почула я до болю знайомий голос. — Я застрягла у чужому тілі. Вона не дає мені згадати своє минуле, себе. Врятуй мене! Я не хочу так жити!

Я притиснула подругу до грудей, втішаючи. Обійми були настільки реальними, що я здивувалася. Навіть сни не завжди бувають настільки реалістичними.

— Я постараюсь щось вигадати. Я не залишу тебе, Тірше. Ти мені потрібна. Ти потрібна Ровену. Я поверну тебе, дай мені трохи часу.

Тірша усміхнулася мені. Я хотіла розпитати її, де вона зараз, щоб мені простіше було її відшукати, але видіння почало тьмяніти і розчинятися. Тірша зникала в мене на очах. Останнє, що я побачила — благаючий погляд зелених очей, а потім я знову відчула, що сиджу у своїй вітальні.

Розплющивши очі, я важко видихнула і загасила свічки. Що ж, я дізналася те, що так сильно хотіла знати: душа Тірші не пішла на переродження. Вона підселилася в чуже тіло і, судячи з її слів, у тіло з ще однією душею, яка пригнічувала її сутність. Я маю її знайти, маю звільнити. Тільки от одна думка не давала мені спокою: якщо я витягну душу Тірші з чужого тіла, то їй доведеться остаточно померти. Я ж не могла їй цього дозволити. Але й вигнати рідну для того тіла душу теж не могла, щоб Тірша продовжила в ньому жити з нами. Це ж несправедливо. Та душа не винна, що ми страждаємо без нашої Тірші, має свої плани на життя, свої задачі. Я не можу перервати чуже життя, керуючись егоїзмом. Я маю чинити правильно.

Я вирішила відкласти на якийсь час рішення цієї непростої моральної дилеми. Думатиму, що робити, коли знайду ту людину, в яку підселилася Тірша. Я розуміла, що вона могла бути будь-де: у якій завгодно частині світу і навіть в іншому часі чи вимірі. Мої пошуки могли затягтися на роки, навіть якщо я сподівалася знайти її за місяць. Магія — тонка матерія, примхлива, з нею дуже складно працювати, а емоційна залученість додатково все ускладнює. Потрібна холодна голова, щоб досягти успіху, але я не могла придушити свої почуття.

Весь вільний час я витрачала на ритуали, зрідка спускаючись з гори до міста, щоб відвідати Ровена та купити продукти. Він усе ще пив, але вже не щодня. Мине ще дуже багато часу, перш ніж глибока рана в серці Ровена хоч трохи затягнеться, а поки що все, чим я могла допомогти — шукати Тіршу. Тільки вона ніяк не хотіла знаходитися. Наче щось чи хтось заблокували її від мене. Але я не здамся. Я обов'язково знайду її і поверну, чого б мені це не вартувало. Обіцяю.