Розділ 7.5

Я знала з якої пісні почну. Тут навіть не було сумнівів. Коли Ровен і дядько Нед підійшли до сцени — мої незмінні музиканти — я шепнула їм. І почала.

«It’s a new dawn
It’s a new day
It’s a new life for me, ooh
And I’m feeling good…» [1]

Пісня бриніла в повітрі, народжена моєю силою, а всі люди в барі ніби застигли, боячись зронити хоч би слово, боячись видати навіть звук. Такої тиші, такої уваги я ще жодного разу не отримувала. Я співала, насолоджуючись власним голосом і відчувала, ніби тільки зараз заново народилась. Без пісні, без музики я не була собою, а в тілі Майї я співати не могла — в неї не було музичних талантів. Коли пісня скінчилася люди ще кілька секунд мовчали, а потім бар вибухнув оплесками і гучними криками — такого відгуку я ще не чула.

І я продовжила. Співала знайомі пісні, ті, що завжди виконувала — сама і з Ровеном, а люди дивилися на мене так, ніби до них прийшла жива легенда. Втім, я дійсно була для них легендою.

В якийсь момент ми зробили невеличку перерву — хотілося випити й поговорити з друзями. Навколо були всі, кого я знала — мої друзі, знайомі, навіть Шейн Грегсон прийшов зі своїм племінником.

— Я думав, Чейз жартує, коли сказав, хто сьогодні буде в барі, — в цьому бородатому чоловіку я насилу могла впізнати хлопчика, який колись бігав за мною. І чому тільки чоловіки з віком так полюбляють бороди? — А ні, ти знову тут. І чорт забирай, така молода. А можна мені теж так дружину омолодити, Ровене? — він вже підливав Ровену зі своєї пляшки віскі.

— От розповім твоїй Аманді, що ти тут верзеш п’яним, вона тебе швидко омолодить, Грегсоне, — розреготався Ровен.

— Аманда? — перепитала я, згадавши одну дівчину з нашої школи, на рік молодшу. Вона була така ж весела і трохи дурнувата, як і Шейн. Вони точно підходили одне одному. — Аманда Нортон?

— Саме вона! — Шейн широко усміхнувся. — І як я в школі її не помічав?

— Бо ти тільки на мене дивився, дурнику, — розсміялася я. Згадувати минуле було приємно.

— На тебе неможливо було не дивитися.

— Так, Грегсоне, закінчуй, — Ровен пригрозив йому кулаком. — Бо точно Аманді розповім.

— Та я ж що?.. — Шейн награно зітхнув, зовсім як у минулі часи. — Я просто…

Довго мені посидіти не вдалося. Всі хотіли наших з Ровеном фірмових танців. Я вказала дядьку Неду в якому порядку вмикати пісні і ми вийшли на танцмайданчик. Ми стали одне напроти одного, як завжди. Кілька секунд тиші. А потім разом зі звуками музики [2] Джоана викинула в повітря іскри, які причепилися до наших рук і повторювали рухи. Це було наше особливе шоу — яскраве, магічне, наповнене любов’ю одне до одного і до музики. Ми з Ровеном танцювали синхронно, ніби були відображенням одне одного в дзеркалі, ніби були єдиним цілим. Ми завжди так танцювали і навіть роки розлуки не змусили нас забути про те, як ми вміли єднатися. Тіло пам’ятало все.

Ми вигинались, підходили, ледь торкаючись, відходили знову, а потім, в момент кульмінації пісні — я розбіглася і Ровен підхопив мене на руки, закружляв. І ось кінець. Крок назад. Вперед. І руки з іскрами навколо, що малюють одне перед одним фігуру серця. А потім музика замовкла. Іскри вибухнули, розсипавшись над нами, осідаючи на підлогу. Секунда тиші. І шалені оплески.

Ми продовжили танцювати далі. І я зі здивуванням відмічала, що не забула жодного руху. Світ закрутився навколо — запальні танці, які з кожним випитим коктейлем ставали більш відвертими. Проте вони ніколи не переходили межі. Ми з Ровеном грали, але грали красиво. На одній з найбільш запальних пісень я краєм ока помітила, що Сіра вийшла з бару разом з Чейзом. Що ж, я не могла її звинувачувати. Все-таки, Сіра була ще підлітком і почувалася незручно, дивлячись на наші розваги.

Вечір тривав. Музика ніби сама вела наші тіла. Я усміхалася, дивилася в очі Ровену і відчувала себе по-справжньому живою.

_________________________________

[1] Пісня «Feeling Good» Ніни Сімон

«Це новий світанок
Це новий день
Це нове життя для мене, ооо
І я почуваюся добре…»

[2] За моїм задумом Тірша і Ровен танцюють під пісню «Radioactive», версію у виконанні Pentatonix і Lindsey Stirling