Розділ 5.6

Вдвох з Сірою ми приготували обід, чи можна вже сказати, що вечерю. Ровен радів як дитина, бачачи нас вдвох на кухні. Він дивився на мене таким особливим поглядом, що я не втрималася від питання.

— Про що думаєш? Ти аж весь світишся.

— Я бачив цю сцену нещодавно уві сні, — Ровен зробив паузу і хитро всміхнувся, підморгуючи мені. — Але в ній у мене було більше дітей.

— Навіть не думай! — пирхнула я, розставляючи на столі тарілки з вечерею. — Мої погляди на це не змінилися.

— А якщо я зміню світ заради тебе? — Ровен знову підморгнув.

— От як зміниш — тоді поговоримо, — відповіла жартівливо, бо серйозно обговорювати тему дітей я не хотіла. Ні взагалі, ні тим більше при Сірі.

Ось тільки Сіра була в цьому питанні солідарна зі своїм татком. Наклавши собі повну тарілку всього, що ми приготували — а там була й картопля з грибами, і смажене м’ясо, і кілька салатів — вона подивилася на мене своїми невинними блакитними очима і заявила:

— А я б була не проти сестрички чи братика. Але в найближчий час. За кілька років я подорослішаю і в мене не буде часу їх розважати. А от зараз… — простягнула вона мрійливо.

— А от зараз — нічого не буде, — без тіні усмішки відповіла я. Я знала, що Ровен хоче від мене дитину, знала, що Джулз бачила її в моєму майбутньому, але все одно не могла уявити себе матір’ю. І я не хотіла давати зараз ні Ровену, ні Сірі марних надій. Може, згодом я дійсно погоджуся на дитину, але в найближчий час точно ні. — І розмовляти про це я теж не хочу. Не псуйте мені настрій.

Ровен з Сірою сумно зітхнули, але більше не підіймали тему дітей. Ми продовжили ділитися цікавим з нашого життя, в основному, розповідав щось Ровен, коли Сіра перебила його несподіваним питанням.

— Тірше, а чому ти Тоу, а не Маар? Адже до того часу, як почали видавати документи, можна було будь-яким прізвищем називатися.

Дивно, але я раніше не думала про зміну прізвища. Я любила своє і попри те, що ми з Ровеном були парою ще з юних літ, не рвалася брати його прізвище.

— Ми були молодими, рано почали жити разом і зовсім не думали про прізвища. Та й я звикла до свого, — пояснила я. — Окрім того, навіть за відсутності документів, люди зазвичай брали спільне прізвище лише після весільного обряду. Хай раніше шлюби не були офіційними, але люди ставилися до них серйозно.

Сіра кивнула, задоволена моєю відповіддю, а от обличчя Ровена несподівано набуло хитрого виразу.

— Що? — спитала я, бажаючи почути його думки.

— То в нас же був весільний обряд, — Ровен ошелешив мене своєю відповіддю. Він що геть вже п’яний? Який ще обряд? Я б точно його запам’ятала.

— Без мене?

— З тобою, — губи Ровена розтяглися в широченній усмішці. — На твоє 14-тиріччя, в печері. Ти що забула про ритуал, який поєднав наші душі? Може, це він не дозволив тобі померти остаточно.

Я дивилася на Ровена і не могла повірити. Він серйозно? Адже ми були тоді підлітками, не досягли навіть повноліття. Навіть якщо той ритуал вважається весільним, ми не могли стати чоловіком і дружиною до повноліття.

— Ми були підлітками. Який ще весільний обряд? Ти жартуєш, Ровене?

— Я абсолютно серйозний, — щоб підтвердити свої слова, Ровен навіть усміхатися припинив. — Той ритуал є одним з весільних обрядів у шаманів. І мені байдуже, що ми були підлітками. Ти все одно моя дружина, Тірше.

— Я навіть без обрядів твоя, — я поклала свою руку на його — хай не думає, що я проти. Просто Ровен здивував мене своїм зізнанням. — Але все ж ти мав повідомити мене, що в нас було… весілля. Бо я не знала.

— То, може, треба влаштувати традиційне? — Сіра втрутилася в нашу розмову.

— Може й треба, — погодився з нею Ровен. — Ти ж не проти, Тірше?

— Я тільки «за».

Дивно було говорити про весілля з Ровеном. Ми давно стали парою, жили разом і весілля здавалося формальністю, але ж я дійсно колись мріяла про нього. Щоб як у старих фільмах. І тепер я могла здійснити свою мрію. Не почати спочатку наші стосунки, а продовжити їх після довгої паузи. Здається, вона лише підсилила наші почуття. Нехай ми почувалися трохи ніяково, ніби знову перетворилися на тих підлітків, що зближалися обережними кроками, але ми швидко здолаємо цю невеличку прірву. Ми знову будемо на одному боці. Разом. Нерозлучні. І безмежно щасливі.