Розділ 4.2

Я провела її здивованим поглядом і повернулася до Сіри. Та тільки плечима знизала, теж не розуміючи причин такої дивної поведінки Джулз. За кілька хвилин Джулз повернулася зі старим альбомом і, розгорнувши його на першій сторінці, продемонструвала мені… фотографію Майї. Тут вона виглядала дещо старшою, може років 35-40, але я легко її впізнала. Тільки зовсім не розуміла, що вона робить в сімейному альбомі Джулз.

— Майя Тавічева — мій предок, — нарешті пояснила Джулз. — Вона перша шаманка в нашому родові. Я її прямий нащадок по онучці, тому прізвище не збереглося. А от інша лінія, та що йшла від її онука, зберігала прізвище аж до часів моєї бабусі. Може, пам’ятаєш, що вона шукала тут молодшого брата своєї бабусі? Його звали Іван Тавічев, але він, здається, змінив ім’я та прізвище, тож бабуся його так і не знайшла. На жаль, його лінія почала втрачати магію, бо Іван оженився на звичайній жінці. Він ще тоді тримав зв’язок з ріднею, але потім загубився й забув про нас. Зараз я єдиний прямий нащадок Майї з магією.

Оце так поворот! Я дивилася на Джулз і не могла повірити в те, що чую. Я жила в тілі предка Джулз! І в Майї мала бути магія. А я покинула її тіло раніше, ніж магія в ньому прокинулася. Як жаль… Мабуть, не судилося мені відчути магію.

— В неї не було магії на той час… — тільки й могла відповісти я.

— Звісно, вона набула її десь після 30, — пояснила Джулз. — А ти покинула її тіло, коли їй було 29. Це так дивовижно! Якою вона була? Завжди мріяла дізнатись про Майю більше.

— Складно сказати, — я видавила з себе усмішку. — Я ж впливала на неї, доки жила в її тілі. Але, здається, до мене Майя була доволі нерішучою і сором’язливою… Стоп! — до мене тільки зараз дійшло, що Майя значилася під власним прізвищем в альбомі Джулз. Невже вона так і не вийшла заміж за Дениса? Невже вони розійшлися? Але від кого вона тоді народила дитину? — А Майя що не мала чоловіка? Тавічева — її особисте прізвище.

Джулз перегорнула сторінку альбому і, прочитавши текст на звороті, відповіла мені.

— В ті часи, коли люди почали отримувати магічні здібності, почався безлад. Скоріше за все, офіційно Майя не була у шлюбі, але тут записано, що вона все життя прожила разом зі своїм чоловіком Денисом і дочкою Тихомирою, яка народила їм двійко онуків — дівчинку Мальву, від якої пішов далі мій рід, і хлопчика Данила, від якого пішов рід Івана Тавічева. Але… — Джулз раптом задумалася. — Так, дещо не сходиться. Чому моя бабуся називала Івана молодшим братом своєї бабусі Міли? Адже її бабуся народилася по лінії Мальви, а Іван по лінії Данила? Вони не могли бути рідними…

Джулз лишила альбом і знову кудись побігла, а ми з Сірою сіли розглядати старі фотографії. Там була Майя, Денис (я так раділа, що мені вдалося їх помирити і вони прожили разом усе життя!), їх дочка і онуки.

— Тихомира? — Сіра не стримала смішка. — Скорочено, мабуть, Тіша. Це такий собі перекручений варіант Тірші?

— Мабуть.

Я теж усміхнулася, але тут з альбому вислизнула одна фотографія і, піднявши її з підлоги, я застигла від подиву. На ній був зображений мій прапрадід Айвен Тау. То була та сама фотографія, яку забрала з мого альбому бабуся Віта. Глянувши на зворотній бік, щоб точно впевнитися, що мені не ввижається, я здивувалася ще більше. Поруч із знайомим мені підписом «Айвен Тау», стояв більш новий, зроблений почерком бабусі Віти — «Іван Тавічев». І як це розуміти?..

— Ось що я знайшла, — я вже хотіла гукнути Джулз, як вона сама повернулася, несучи в руках великий згорток паперу і кілька старих зошитів. — Тепер все зрозуміло. Іван Тавічев не був рідним братом бабусі моєї бабусі. Просто його батьки рано загинули і його забрали на виховання наші предки. Вони виховували Івана разом зі своєю дочкою Мілою як рідного сина, тому моя бабуся його так і називала. Я знайшла записи в її зошитах. І ось, родовід.

Джулз розгорнула величезний аркуш паперу, на якому були записані всі її предки. Показала на Івана і…

— Ось, в Івана був син Гейл, а хто вже народився в нього, ми не знаємо.

В мене затряслися руки і фотографія Івана-Айвена знову вислизнула на підлогу. Поруч з іменем Івана значилося ім’я Мей, його дружини — саме так звали мою прапрабабусю, дружину Айвена. А Гейлом звали мого прадіда.

— Здається, я знаю, хто в Гейла народився… — тремтячим голосом повідомила я.

— Хто? — Джулз підняла з підлоги фото. — О, ти знайшла фотографію Івана!

— В Гейла народився син Тодвін, а в того — Гран. А вже в нього… — я зробила паузу, бо на обличчі Джулз проступило розуміння змішане зі здивуванням. Я вказала на фотографію Івана-Айвена. — Це фото мого прапрадіда Айвена. Його вкрала з мого фотоальбому твоя бабуся. Подивись на звороті. Там обидва імені вказані.

Джулз подивилася на надписи, потім на мене, потім знову на фотографію, а потім схопилась за один із зошитів і почала його гортати. Нарешті знайшовши щось, вона кілька хвилин уважно читала, а потім втомлено опустилася поруч зі мною на диван.

— Це не бабуся, а якесь покарання! — Джулз ледве стримувалася від гніву. Вона стискала кулаки так, ніби хотіла зараз встати і розтрощити все навколо. — Знайшла вона все! Записала. А мені нічого не сказала! Вона не сказала мені, що ми з тобою родички, Тірше! Нехай дуже далекі, нехай вже ними і не вважаємось, але в нас спільний предок був більш як 300 років тому. Майя. Твій рід походить від її онука Данила, а мій — від її онучки Мальви.

— Ну, тепер ти точно моя сестричка, Джулз, — я нарешті відійшла від першого шоку і обійняла її, злегка усміхнувшись.

— Та… — зітхнула вона. — Дуже далека сестричка. Фактично, ми вже давно не вважаємось ріднею, але все ж маємо спільних предків. Як чудово! І ти… ти з шаманського роду, Тірше! Можливо, в тобі залишились якісь крихти магії. Можливо, саме це дає той особливий зв’язок між тобою і Ровеном. Його ж мати була нереалізованою, а дід з боку матері — шаман з урядового міста. Сіра тобі не розповідала?