Розділ 2.3

— Чого ти так галасуєш, Ровене? — абсолютно спокійно запитала Джулз, ніби ми тут з Сірою не ховалися зовсім поруч.

— Бо мені вже не сила терпіти твої відмовки! Поверни мою дочку, Джулз! — Ровен продовжував кричати, а я боялася зайвий раз вдихнути, щоб він не помітив моєї присутності. — А то я сам поїду її шукати!

— Ровене, заспокойся, будь ласка. Сіра зовсім скоро повернеться. Може, за тиждень, може, раніше. Не хвилюйся. З нею все добре.

— Звідки ти знаєш, що все добре? — не вгавав Ровен. Слова Джулз майже його не заспокоїли.

— Бо у мене зараз в гостях шаманка, яка займалася з Сірою.

— Якщо шаманка тут, то чого Сіра не приїхала з нею? — а ось цей момент ми не продумали. Сподіваюсь, Джулз зараз щось вигадає правдоподібне. — І чому ти мене в дім не пускаєш?

На щастя, голова у Джулз добре працювала. Мене навіть здивувало, як гарно вона бреше. Не помічала раніше за нею таких навичок.

— Сіра не тільки з нею займається. Їй залишилось ще трошки і вона повернеться і все тобі розповість. А не пускаю я тебе тому, що у нас тут з шаманкою деякі ритуали проводяться. На цей час в домі не повинно бути чоловіків. Не ходи поки до мене. Я сама до тебе ввечері зазирну.

— І шматочок пирога мені принесеш? — Ровен нарешті заспокоївся. — Я ж по запаху чую, що в тебе тут пиріг печеться.

— Принесу, — в голосі Джулз чулася усмішка. Я й сама не стрималась і усміхнулась. — А тепер іди.

Ровен трохи повагався і вже збирався іти, але не встиг він відчинити двері, як зупинився.

— Мені сьогодні Тірша снилася… — почав він, а в мене серце пропустило удар. Сіра, ніби відчула моє хвилювання, стиснула мою руку в знак підтримки. — Такий гарний сон був. Ніби вона поруч, зараз, не в минулому. Вона і Сіра. Вони разом готували на кухні, а я сидів і дивився. Я втомився вже прокидатись від цих снів… — голос Ровена здригнувся і мені страшенно захотілося підбігти до нього зараз і обійняти, втішити. Але ж налякаю його до смерті, якщо підбіжу. Тож я залишилася стояти і слухати, заспокоюючи себе, що зовсім скоро ми дійсно будемо разом. — Краще б я взагалі не бачив жодних снів!.. Тяжко прокидатися і розуміти, що це був тільки сон.

Зі свого укриття я побачила, що Джулз обійняла Ровена, втішаючи. Але хіба можна втішити від такого болю? Тільки моя поява змусить усмішку повернутися на обличчя Ровена і засяяти його очі вогнем життя.

— Я розумію тебе, Ровене, — єдине, що могла сказати зараз Джулз. — Скоро Сіра повернеться і тобі буде трохи легше. Ось побачиш.

— Сумніваюсь… — пробурчав Ровен і вибрався з обіймів Джулз. — Гаразд, я йду. Але ввечері чекаю тебе з пирогом. Яблучний?

— Так.

Ровен пішов. Я ж знову обережно підкралася до вікна і проводжала його поглядом, доки він не зник. Кілька разів Ровен зупинявся і обертався, ніби відчував мій погляд, але так і не помітив. Я впала на ліжко і, не стримуючи емоцій, розплакалася. Мене ніби пронизало наскрізь болем Ровена.

— Скоро ви будете разом, — маленька тепла долонька торкнулася мого плеча, втішаючи і ніби прибираючи біль. — Не плач, Тірше.

Я витерла сльози і підвелася. Сіра дивилася на мене так серйозно, ніби їй не 14 років було, а всі 40. Я мовчки обійняла її і ми так просиділи деякий час.

Настрою щось робити в мене геть не було, тож я залишок дня провела за читанням, зачинившись у своїй кімнаті. Тільки поїсти виходила. Ввечері Джулз сходила до Ровена, а повернувшись розповіла, що йому пиріг здався точнісінько як у мене. Не дивно! Його ж дійсно готувала я. Дивно було те, що він досі пам’ятав смак мого пирога.

— А ще Ровену здалося, ніби в повітрі відчувався твій аромат. Як він відчув тебе крізь запах пирога — для мене загадка, — Джулз виглядала здивованою. — Мабуть, у вас якийсь особливий зв’язок. Бо ви ж не шамани, щоб так відчувати одне одного.

— Мабуть. Колись ми пов’язали долі шаманським ритуалом, — згадалося мені. — Може, в ньому справа.

— Навряд, — похитала головою Джулз. — Це так не працює. Просто ви створені одне для одного. Можливо, це дає такий тонкий зв’язок душ.

Мабуть, так воно і було. Ми завжди дуже тонко відчували одне одного з Ровеном. Без магії. Нашою магією було кохання. І його сила була настільки великою, що навіть перемогла смерть.