Розділ 2.2

Поки я відбирала яблука на пиріг, Сіра поставила на стіл баночку з медом. Я подивилася на неї з подивом. Я не очікувала, що вона знає мій таємний інгредієнт.

— А звідки ти про мед знаєш? — спитала я, відкриваючи баночку і куштуючи мед на смак. Джулз завжди купляла найкращий мед, який могла знайти.

— То в твоєму ж зошиті є рецепт шарлотки, — Сіра ще більше здивувала мене своєю відповіддю. — Тато мені віддав, то я по ньому навчалася готувати.

— Точно! — я раптом згадала. — Рецепт шарлотки я записувала, це я грибний пиріг не записала.

А потім я згадала сон, в якому Сіра готувала той пиріг і називала мене мамою. Хотілося спитати, чи то вона мені його навіяла, чи то я сама таке вигадала. І якщо так, то чому вона мене мамою називала. Хоча уві сні Сіра пояснила, що я була її мамою в минулих життях, але ж то сон. А як воно насправді було — я не могла знати. Але розпитувати подібне було трохи незручно. Може, згодом. Точно не зараз. І, мабуть, краще зробити це наодинці, без Джулз.

— А чим я можу допомогти? — після того, як Джулз сіла чистити й різати яблука, а я зайняла тістом, Сіра підійшла до мене. Вона виглядала трохи розгубленою.

— Та ми самі впораємось. Відпочивай, Сіро.

Я сказала це без думки образити, але в очах Сіри чомусь з’явився сум, а Джулз на мене так красномовно подивилася, що я зрозуміла: треба і Сірі дати якесь завдання.

— Але якщо дуже хочеш допомогти, — я вдала, що не помітила суму в очах дівчинки, — то сідай до Джулз нарізати яблука. Нехай вона ріже кубиками для начинки, а ти ріж тоненькими пластинками для верху пирога. І знайди мені баночку з корицею, а то Джулз тут все поперекладала за час моєї відсутності.

Сіра відкрила одну із шафок і поставила переді мною баночку з корицею, а потім, задоволена, всілася різати яблука. Коли вона закінчила завдання і відійшла в туалет, Джулз тихо мені сказала:

— Сіра завжди мріяла готувати разом з тобою. Не жени її, давай якісь завдання.

— Та без питань, — кивнула я, виливаючи тісто у форму для випікання. — Я просто не подумала, що для неї це важливо.

Коли Сіра повернулася, ми разом поклали яблука в пиріг, я посипала зверху цукром, а Сіра корицею. Відправивши пиріг пектися, ми заварили чай, перебралися у вітальню і просто говорили про всяке, очікуючи, коли пиріг приготується. Я саме розповідала про шаманку Ліану, яка, схоже, була одним з минулих життів Джулз, як серце в грудях шалено забилося і я замовкла.

— Що трапилося, Тірше? — стурбовано спитала Джулз. — Тобі недобре?

Я прислухалася до своїх відчуттів, не розуміючи, мені добре чи погано. Просто серце схвильовано билося. Але чому?

— Ні… Я не знаю… — тихо відповіла, притиснувши руку до грудей. — Серце раптом забилося швидше, ніби мене щось схвилювало. Але ж я нічим не схвильована. Дивно…

Мадха, яка весь цей час сиділа в дальньому кріслі, роблячи вигляд, що читає книгу, подивилася на мене з цікавістю. Як на щура піддослідного.

— Проблеми з функціонуванням організму? — я заперечно похитала головою, бо не відчувала жодних проблем, лише хвилювання. Ніби ось-ось мало щось трапитися. — Підійди до мене, Тірше, я тебе магічно просканую.

Я підвелася і вже збиралася підійти до Мадхи, як мене, ніби магнітом, потягнуло до вікна. Обережно відсунувши штору, зовсім на трошки, я визирнула надвір і зрозуміла, чому моє серце так шалено билося, немов йому було тісно в грудях.

По стежці підіймався Ровен.

— Він йде сюди… Ровен… — прошепотіла я, відступаючи від вікна. Я впала в крісло і заплющила очі. Стукіт схвильованого серця віддавався у скронях, дихати стало важко. Я не так уявляла нашу зустріч після довгої розлуки. Я навіть не встигла підготуватися.

— В тебе є хвилина, щоб вирішити, чи ти хочеш зараз з ним возз’єднатися, чи хочеш почекати і перевірити свій стан, щоб знати напевно, що ти повністю здорова, — Джулз підвелася. В ній не було хвилювання, принаймні, зовнішнього, вона виглядала впевнено.

Я страшенно хотіла обійняти Ровена просто зараз, притиснутися чолом до його чола, але водночас я розуміла: надто зарано. Я маю впевнитися, що нормально функціоную, що не збожеволію чи не помру раптово, бо в організмі трапився якийсь збій. Хай вже Мадха підтвердить, що я здорова і тоді я повернусь до Ровена. І взагалі, мені потрібно підготуватись, подумати, що я йому скажу. Якщо я ось так просто відчиню Ровену двері і кинуся в обійми, в нього ще серце стане. Хоча навіть з підготовкою він добряче перелякається, перш ніж зрадіти.

— Я ще не готова, Джулз… — відповіла я, розплющивши очі. — Але як його зупинити?..

— Не переймайся, Тірше. Я не пущу його в дім. Є в мене одна ідея. А ти з Сірою йди до своєї кімнати. Мадхо, — побачивши, що шаманка теж підвелася, Джулз її зупинила. — А ось ви нікуди не йдіть. Я скажу йому, що в мене в гостях шаманка, яка навчає Сіру і ми тут ритуали проводимо, в яких неприпустима присутність чоловіка в домі. Якщо що, то підтвердите.

Мадха кивнула і знову опустилася в своє крісло, а я, схопивши Сіру за руку, потягла її в бік своєї кімнати. Але я не дійшла до неї, зупинилася в коридорі, якраз в такому місці, де нас було б непомітно, але ми могли добре чути все, що будуть говорити. Ми сховалися вчасно, бо за кілька секунд почувся гучний стукіт в двері, а за ним — голос Ровена, від якого моє серце забилося ще швидше, ще схвильованіше. Хоча куди вже швидше? І так вже голова паморочилася від усвідомлення, що мій Ровен зовсім близько.

— Відчиняй, Джулз! — Ровен кричав, він був сердитий, але моя шкіра все одно вкрилася сиротами від такого рідного голосу. — Я знаю, що ти вдома!

Джулз неквапливо, ніби навмисно, підійшла до дверей і відчинила їх, а в мене аж подих перехопило. Ровен був тут. Зовсім поруч. Зі мною.

_______

Як думаєте, чи вдасться Джулз спровадити Ровена,  чи він саме зараз зустрінеться з Тіршею? ;)