Розділ 1.2

Цікавий випадок? Я невдоволено пирхнула. Для цієї Мадхи я не жива людина, а лише випадок у її практиці. Яка ж вона неприємна! От ніби врятувала мене, повернула до життя, але при цьому викликала якісь змішані почуття.

— Це погано? — спитала у неї Джулз. Її обличчя набуло схвильованого виразу. — У Тірші будуть якісь проблеми?

— Та ні, — Мадха похитала головою. — Нічого поганого, просто незвично. Втім, треба за Тіршею поспостерігати, щоб впевнитися, що її тіло нормально функціонує.

— І довго доведеться спостерігати? — судячи з тону Джулз вона теж була не в захваті від Мадхи.

— Мінімум 3 дні, може й до тижня дійде. Іноді у відроджених виникають проблеми із психікою, тож мені потрібно це проконтролювати. Я знаю, як з цим працювати. Окрім цього я завжди перевіряю базову роботу тіла: сон, харчування, керування самим тілом, а також роботу жіночого організму. В ідеалі мені слід було б дочекатися, коли в тебе почнеться менструація, але чекати цілий місяць я не хочу. В мене є купа справ вдома.

— А коли вона взагалі має початися? Вона прив'язана до мого колишнього циклу в цьому тілі чи може початися у будь-який день? — це питання мене дійсно хвилювало. Не хотілося б, щоб менструація почалася, коли я зустрінуся з Ровеном. Хай би як я не сумувала за ним, але я перш за все мала впевнитися, що зі мною все добре, а потім вже йти до нього.

— Думаю, вона прив'язана до твого колишнього тіла, коли вже ти і вік його прив'язала до цього життя. Але це не точно.

Мене подібний варіант цілком влаштовував, бо у Майї менструація повинна була початися за 3 дні.

— Добре, якщо так. Бо тоді ви зможете впевнитися, що в мене все нормально працює. В тому тілі вона мала початися в найближчі дні.

— Чудово, — Мадха кивнула і підвелася з крісла. — Ви поки поспілкуйтесь, пообіймайтесь там, а мені потрібно кілька годин поспати. Потім займуся перевіркою твого тіла, Тірше.

Мадха попрямувала до кімнати, яку їй виділила Джулз. Ми видихнули з полегшенням, коли вона залишила нас. Від нею віяло тяжкістю.

— Вона завжди така...?

— Неприємна? — уточнила Джулз. Я ствердно кивнула. — Так. Надто практична, навіть корислива, хитра, та ще й на чоловіків страшенно ображена. Нагадує мені шаманів з урядових міст. Я таких не люблю. Вони мені здаються несправжніми шаманами. Але що є, то є. Вона єдина, хто міг тебе повернути. 

— Думаю, я переживу її присутність кілька днів, — нам з цією Мадхою не жити все життя разом, тож сильно хвилюватися через її характер я не бачила сенсу. — Знаєш, Джулз, я досі не можу повірити, що я знову тут. Така дивовижна магія! І як тобі тільки вдалося знайти цю Мадху?

Джулз зітхнула. Потерла долонями обличчя, ніби намагалася прогнати думки, які її турбували, і лише потім відповіла.

— Джед знайшов. Йому одна людина зустрілася, яку Мадха відродила. Ми з ним їздили в Африку. У Мадхи там закрите поселення.

— Сіра розповідала, що ви посварилися... Невже..?

— Ні, — Джулз не дозволила мені продовжити. — В нас ніколи не було так, як у вас з Ровеном. У нас постійно не складалося. Час просто відпустити ці безглузді стосунки. Нам не судилося бути разом. Але чому так тяжко?.. — останні слова Джулз промовила майже пошепки, але я все одно її почула. Я присунулася до неї ближче, обійняла і ми довго так сиділи мовчки.

— Іди до нас, Сіро, — покликала я, бачачи, що дівчинка сидить тихо і намагається вдати, що її тут немає. І звідки тільки ця ніяковість в неї взялась? Адже вона була зовсім іншою там, в минулому.

Деякий час ми так і сиділи, не проронивши ні слова. Вони були зайві. Ми розуміли одна одну без слів. А потім Джулз раптово здригнулася і я вже встигла перелякатися, але її губи розтягнулися в усмішці.

— Мені було видіння, — сказала вона, хоча я і так це зрозуміла по її вигляду.

— І що ти побачила? — з тихою цікавістю спитала Сіра.

Я ж застигла. Я раптом зрозуміла, що Джулз побачила видіння про моє майбутнє. І мені було страшно  про нього дізнатися. Минулого разу вона побачила мою швидку смерть. Хоча... Якщо Джулз усміхається, значить, все добре. Адже так? Чи ні?.. Може, то в неї нервове?..

— Чого ти так перелякалася? — Джулз стиснула мою руку, її губи все ще тягнулися в усмішці. — Все добре. Я побачила, що ти проживеш довге життя. Я бачила тебе з Ровеном зовсім старими. Разом. І ти, Сіро, там була. І я.

— Ти впевнена? — мій голос тремтів, коли я заговорила.

— Так, Тірше, — Джулз кивнула.

— Але чому тоді я мала померти?..

— Не знаю, Тірше, — Джулз відпустила мою руку і підвелася. — Можливо, ти мала опинитись в минулому, а Ровен мав пройти цю частину шляху без тебе. І взагалі, аніж забивати голову складними питаннями, ходімо краще обід приготуємо. Мені так не вистачало твоїх смаколиків, Тірше!

Підморгнувши мені, Джулз попрямувала на кухню. Ми з Сірою теж пішли за нею. Сподіваюсь, я не забула всі свої фірмові рецепти. Хотілося приготувати щось із звичного мені, а не Майї. Я знову була собою. Я ніби зняла тісний одяг і тепер дихала вільно.