Klabund - майстер малої форми

Klabund (Альфред Геншке), народився 4 листопада 1890 Кросен на Одері (Німеччина), помер 14 серпня 1928 року у Давосі (Швейцарія). Буржуазний поет, передусім лірик, майстер малої форми, послідовник експрессионізму. Він був сином аптекаря. Через хворобу (туберкульоз) займався літературою у Мійтіхені, Берліні, Лозанні, Арозі, Цюріху та Давосі, де помер після тривалої хвороби.

Після закінчення гімназії в 1909 році у Франкфурті-на-Одере вивчав у Мюнхенском университеті хімію і фармакологію, а потім  філософію, філологію і театральне мистецтво (у Мюнхені, Берліні і в Лозанні). Під час навчання в Мюнхені зближувався з місцевою театральною богемою і приятелював із письменником Франком Ведекіндом  передвісником німецького экспрессионізму. У 1912 році Геншке кинув навчання. У тому ж році були опубліковані його перші вірші, підписані псевдонімом «Клабунд». Як пояснював сам Геншке, цей псевдонім він узяв із поваги перед письменником Петером Хілле, що вів спосіб життя поета-бродяги (вагабунда). Окрім цього псевдоніма, Геншке використовував і деякі інші.

Перша збірка його віршів під назвою «Уранішня зоря! Клабунд! І дні хмурніють!» (Morgenrot! Klabund! Die Tage dammern!) вийшов в Берліні в 1913 році. Свій перший роман  «Рубін. Роман молодої людини (Der Rubin. Roman eines jungen Mannes)»  Клабунд закінчив в травні 1914 року в Арозе (Швейцарія) і відправив його для публікації до Берліна. Та почалася Перша світова війна і тертя між автором та видавцем призвели до того, щто «Рубин» вийшов друком вже після смерті автора, у 1929 році. З часом, у міру того як фронти Першоє світовою вимагали все більше жертв, Клабунд перетворився на активного супротивника війни. У 1917 році цюріхська газета «Neue Zürcher Zeitung» опубликовала його відкритий лист імператору Вільгельму II із вимогою піти у відставку. Проти Клабунда у Німеччині був розпочатий судовий процес.

Гуманістичний світогляд і суспільно-критичні погляди часто носили богемно-антибуржуазний характер. Однак, у творчості вони поєднувалися з різко еклектичним поетичним характером. Твори  його дійсно дарували задоволення від модерністського експериментування з неабияким даром емпатії та співпереживання іноземним літературним традиціям. Багато перекладав, особливо з китайських поетів. Його авторськй поезії неначе уляглися на лінії розвитку між Ведекіндом і Рінгельнацом. Саме тому, при всій своїй формальній майстерності, не мають своєї істотної поетичної особливості. Панує співуча, фольклорна, аж до сумно-ніжної і, кабаретно-загостреної тональністі.  Наприклад «Небесний бродяга», 1918; «Арфа Джуль», 1927. Ним написано і романи. Слід деякі назвати:  «Петро», 1923 та «Распутін», 1927.

Розлогі тексти Клабунда у своїй концентрованій композиції, екстазно-ритмічній манері, контрастній і гротескній сюжетності дуже цікаві з огляду на історичні злети експресіонізму. На відміну від цього, його менші (іноді сатиричні) оповідання та етюди мають справу з більш сучасним матеріалом: тут слід назвати «Marketenderwagen» (1915) та «Kleinss Klabundbuch» (1921). Нині вони зберіглися їхіба що у  колекціонерів. Як драматург Клабунд досяг широкого успіху п'єсами «Крейдяний круг» (1924), «Драбина в небо» (1916); «Мохамед» (1917)…

На честь поета у Відні 1933 року була названа одна з вулиць (Klabundgasse).

Під час нацизму твори Клабунда були під забороною.

До творчої спадщини Клабунда увійшли 25 драм і 14 романів, частина з яких були опубліковані вже після його смерті, велика кількість розповідей, віршів і шванків, літературні переклади і статті по культурології та історії літератури…