Петер Рюмкорф, що навчився віршів від матері

Петер Рюмкорф народився у Дортмунді 25 жовтня 1929 року. Помер у Розбурзі, Шлезвиг-Гольштейн 8 червня 2008. 

Літературна кар’єра Рюмкорфа почалася 1952 року у Гамбурзі співпрацею із журналом «Між війнами»1,   який поет і есеїст редагував і в основному писав до смерті Вернера Рігеля2 в 1956 році. Обидва вони належали до ініціаторів «Studentenkurier» впливового щомісячного журналу для молодих німецьких інтелектуалів і студентів. Петер Рюмкорф належав до лівого спектру.

Ще маленьким хлопчиком він був зачарований тим, чого можна досягти за допомогою магії слова. «Насправді я навчився віршувати від своєї матері, — розповідав він пізніше, — моя мати була вчителькою в селі і складала римовані вірші, на всілякі випадки, і ці вірші завжди добре сприймалися публікою». Батька — мандрівного ляльковода він ніколи не бачив …

 У 1940 році Рюмкорф почав навчання в середній школі містечка Штаде, яку він покинув у 1950 році, із дипломом. Потім — навчання в Гамбурзі — спочатку за фахом: освіта та історія мистецтва, пізніше германістика та психологія. У зимовому семестрі 1956-57 кинув навчання, не закінчивши.

… Та здібності й дар не можна приховати за дипломами

Ще в школі Рюмкорф видавав шкільну газету «Чумна шишка»3, а в 1951 році, як вже зазначено, разом з поетом Вернером Рігелем видавав літературний журнал «Zwischen den Kriegen», в якому публікував статті під кількома псевдонімами. А вже із 1953 року він вів власну колонку «Лірична бойня»4 для «Studentenkurier» (з 1958 року перейменована на «Konkret»), у якій він проникливо критикував сучасну поезію. Під час свого студентства Рюмкорф також став співзасновником «Neue Studentenbьhne». Разом зі своїм другом Клаусом Райнером Релем, який пізніше став видавцем «Konkret» і чоловіком Ульріке Майнгоф5, він заснував студентське кабаре «Die Pestbeule». Рюмкорф і Рель також керують джазовим і поетичним підвалом «Die Anarche».

Із 1958 по 1964 рік Рюмкорф працював редактором у видавництві «Rowohlt». Там він також опублікував свої перші томи поезії «Земна насолода в Г» (1959) і «Витвір» (1962)6. Потім він став самостійним письменником-фрілансером. Наприкінці 1960-х років Рюмкорф виступив проти атомної енергетики і, практично, став «частиною» студентського руху 1968 року. Неупинно продовжує писати літературну критику для журналу «Конкрет». Одного разу Рюмкорф назвав свою творчість як поета і «просвітителя тверезої прози» «шизографією». «Професійний гамбургер», як він любив себе називати тоді, викладав запрошеним лектором у багатьох університетах Німеччини, Британії та США.

Петер Рюмкорф став чудовим журналістом і водночас був безнадійно непрофесійним. Але саме йому доводилося  і вдавалося «втиснути три різні ідеї в одне речення»… 

Він неодноразово пропускав важливі зустрічі «терміни», багатослівно скаржиться на своє нелюдське навантаження та просив відстрочки, але врешті-решт не виконуав їх взагалі. «Як критик, він нагадуав мені тих джентльменів, які жадібно дивляться на жінок, а потім навіть не хочуть доторкнутися до них, коли жінка з ними», — звинуваував його якось Марсель Райх-Раніцький.7  Та попри це Рюмкорф був нагороджений всіма важливими німецькими літературними нагородами, включаючи премію Георга Бюхнера, премію Генриха Гейне та інші. Рюмкорф був між четирьох,  хто удостоювався Премії Арно Шмідта. Його псевдонімами були: Лео Долецкі, Леслі Майер, Йоханнес Фонтара, Лінг, Джон Фрідер, Ганс-Вернер Вебер, Гарі Флідер і Ганс Хінгст.

Талановитим він був у різних відгалудженнях культурної людини. Приміром його голос можна почути в сюїті для оратора і ансамблю «У давні часи, коли у нас ще були великі ріки...»8 разом із Дітмаром Бонненом і Андреасом Шилінгом. На сцені і під час записів йому більше 30 років акомпанували такі джазові музиканти, як Майкл Наура і Вольфганг Шлютер.

Але щонайвразливіше — поет, мабуть, не помічає прагматизму критиків та газетярства. Просто слід вміти писати статтю, вірш, прозу, або співати — «не обов’язково з любов’ю, але дружелюбною та шанобливою»…

Література і джерела:

Книги:

Peter Rühmkorf, «Irdisches Vergnügen in g» (1959) und «Kunststücke» (1962).

Peter Rühmkorf, «Sämtliche Werke»: Essays und Monographien 4. Literaturkritik (1953-1962) (Peter Rühmkorf. Sämtliche Werke. Oevelgönner Ausgabe 112), (German Edition).

 https://taz.de/Briefwechsel-Reich-Ranicki-und-Ruehmkorf/!5015536/

https://www.ndr.de/geschichte/koepfe/Peter-Ruehmkorf-Lyriker-und-linker-Essayist,ruehmkorf12.html

Примітки:

1 «Zwischen den Kriegen»

2 Вернер Ригель, - німецький письменник. Дата і місце народження: 19 січня 1925. Дата і місце смерті: 11 липня

1956.

3 «Die Pestbeule»

4 «Lyrikschlachthof»

5 Ульріка Марія Мамйнхоф— західнонімецькатерористка, журналістка, педагог, соціолог і теледокументалистка, громадська

діячка, один з лідерів і теоретиків «Фракції Червоної Армії». Дата і місце народження: 7 жовтня 1934, Ольденбург. Дата і місце смерті: 9 травня 1976., Justizvollzugsanstalt, Штутгарт.

6 “Irdisches Vergnügen in g” (1959) und “Kunststücke” (1962).

7 Марсель Райх-Раніцкі, Райх-Раніцький, Райх-Раницький (нім.Marcel Reich-Ranicki,2 червня 1920, Влоцлавек, Польща —