Конрад Фердинанд Майєр і симптом розгубленності

Мейєр...  Конрад Фердинанд Майєр ( Conrad Ferdinand Meyer)  - один з найбільш видатних майстрів історичної новели. Його творчість пронизана пафосом гуманізму та любові до людини. У своїх творах Мейєр зображав історичні епохи, насичені гострою і напруженою боротьбою протиборчих сил: Швейцарія і Італія періоду середньовіччя і Відродження, Франція часів Варфоломієвської ночі. Німеччина епохи Тридцятилітньої війни... Він прагнув, звертаючись до героїчних періодів, показати торжество світлого ідеалу, перемогу Відродження над середньовіччям. Ця тяга до героїчного і гуманістичного складає всю силу письменника.  Прожив він 73 роки.

Найбільший швейцарський поет XIX століття. Поет і прозаїк водночас, він вважається одним із найважливіших представників німецькомовної літератури у Швейцарії. У своїй поезії, що мандрує між реалізмом і символізмом, Мейєр віддавав перевагу історичному матеріалу. Він був тісно пов’язаний з епохою Відродження («Georg Jenatsch, eine alte Bündnersgeschichte», роман, 1876) і Реформацією («Huttens ietzteTage», віршована епопея, 1871). У творах він уникав «жорстокої злободенності сучасного матеріалу». Новела «Амулет» (1873), дія якої відбувається під час релігійної боротьби у Франції 15 століття, стала популярним шкільним читанням.  У цьому творі, як і в багатьох своїх творах, Мейєр використовував форму рамкової оповіді (також «Святий», 1880, «Вінчання чернечого», 1884).

Вбивство, подружня зрада та інцест характеризують повість «Суддя» (1885), яку сам Мейєр вважав шедевром.

До комічних новел епохи Відродження належать «Постріл з кафедри» (1877) і «Плавт у жіночому монастирі» (1882).

Помер Майєр 28 листопада 1898 року від психічного розладу. Одним із симптомів його розгубленості у світі, який лікарі діагностували як «старечу меланхолію», було те, що він більше не міг відрізнити історію від сьогодення…

Твори Майєра украйнською мовою перекладали: Іван Франко, Осип Маковей, Борис Антоненко-Давидович.

1958 року ДержлітвидавУкраїни  надрукував книгу «Плавт у жіночому монастирі» у перекладі Бориса Антоненко-Давидовича із шикарними ілістраціями В. В. Василенка. Нтиражем 115 тисяч примірників. Коштувала вона тоді 20 копійок.