Згадка про старі життя.

Я запросив її на піцу – не відмовилася.

Все як і в інші рази, в неї щось перемкнуло…

Що?

Я не зрозумів!

А сьогодні була розмова зі своїм командиром, що якщо далі буду її домагатися сексуально, він «помножить мене на нуль».

Він, Юрген Демлінг, прийшов до мене не в той момент і в не тій час – я вже був в другій фазі шоку, залишивши позаду першу стадію, збудження. Я пішов в «самоволку» - де він мене й знайшов!

На чорта!

Він був наполегливий – а у мене не було сил його послати!

Отак я й сидів та слухав з обличчям страждальця:

- Володя, нам треба машина часу.

Хотілося його послати, але не було сил, всі пішли на першу фазу, коли на службі я розповів за те, що я не бачу перспектив для себе особисто. Живіт болів – перехвилювався, навіть енергетики не допомогли. І дивлячись на Юргена – я думав, що збожеволів, бо знав, що не існує кохання, а є бажання встигнути завести родину та дитину, та компроміс, не існує технології мандрів в часі, оскільки це дуже витратно енергетично, а його бачу – бо це компенсація мого розуму моїх нещасть.

Мені треба був відпочинок.

Відпустка!

І хоч на 10 днів…

Без бойових…

Але треба!

А може не треба, бо пізно – вже збожеволів? Енергетики добили мій мозок!

Тому й мовчав, щоб не виглядати зі сторони тим, що розмовляє з собою.

Пригадалося інше.

Мені подобалася Альона, що живучі в україномовному районі домагалася того, щоб її називали на російський манер.

Вона мені подобалася!

І, Слава Богу, що я не освідчився їй!

Вона казала, що мені достатньо було просто покохати – далі моє кохання буде розділене.

Покохати – для мене особисто було шляхом тільки в один напрямок – безсонні ночі, звинувачення в сексуальному домаганні, біль в животі, й інші неприємності в моєму житті, викликавши стійке неприємне відчуття.

Але Юрген звертався до мене. Я оглянувся, чи бачать його інші людини?

Підійшла офіціантка, нахилилася до нього.

А пішов за нею:

- Що ми замовили? – так завуалював питання, аби приховати, що питаю у неї про неіснуючу особу.

Вона назвала якусь піцу та тістечка.

- Я їсти не хочу, - сказав йому повернувшись, - у мене болить живіт.

- Виразка?

- Нервове.