Поки питання.

Олена, Альона, Оксана, чи може інша дівчина – хто вона та, що потрапить на історичну світлину?

Я знав добре, що не герой – будучи офіцером сумської тероборони, що тримала оборону міста Суми в запіллі російських військ, як і знав хорунжий 3 Залізної стрілецької дивізії Армії УНР Лаврик Володимир.

Але Боже – я вигадавши цього мандрівника в часі повірив, що ці мандрівники існують! Мені довелось прослідковувати перемоги української армії в 1919 і 1920 роках вивчаючи хорунжого Лаврика.

Другий мій «легіон» не мав такої популярності, як перший, а нажаль! Поки був Володимир Лаврик в українському війську УНР – поки були перемоги.

Я зневірився, та зневірився мій герой – і розумію, чому не пішов на Базар, не став героєм, що загинув!

Я ж чогось хибно відчув, що загину!

Я був четвертим чоловіком, що перед 24 лютим 2022 року прийшов в батальйон і оформляв тих, що прибували.

Як же, Боже, важко писати – я думав, що історія «Українського легіону» закінчилася як вигадка аутсайдера!

Моя третя мандрів в минуле – це історія кохання!

«Може це Оксана?» - думав я дивлячись на молодого молодшого лейтенанта сумської тероборони. «А може не вона?»

Але історія продовжувалася та не питала мене.

Я проводив шикування й просто не міг не помітити її погляду – вона дивилася в мої очі. Відвела очі – показувала, що думає.

А що тут думати?!!!

Підніми очі в гору та дай зрозуміти, що я не цікавий.

Що це? Вона думає. Не опускає очі, що можна зрозуміти, що я доміную, чи у неї є почуття до мене.

Вона відвела очі в роздумі.

Вона думала.

Ми переїжджали, був час просто побалакати, але уникнула та демонстративно не захотіла бути в бесіді.

Я перший переодягнувся в цивільне – вона звернула увагу на ту разючу різницю в однострої та в цивільному. Воно ж зрозуміло, що в цивільному виглядав значно краще – таки спортивна статура! Вона дивилась і я бачив інтерес до себе.

Чи може я помилявся?