Розділ 17. Перші кроки.

Виглядав я найкраще, тому психолог, якого закріпили особисто за мною, запросив на бесіду. Це відбуло на нараді, де я доповідав за перші випробовування повпіха. Якщо вчора ввечері голова боліла потихеньку, то сьогодні немов хто гострим протикав голову, починаючи з права вгорі наліво вниз, різкою білю, та якось в животі стискало. Я вже третій день просипався о 5, при тому, що будильник було заведено на 6. Вже й в теплій вані лежав з сіллю для зняття напруги, це завжди допомагало, після якої я завжди просипався за будильником, а так би ще спав, а в цей раз - не допомагало.

- З тобою все гаразд? - спитав психолог.

- Ні.

- Тобі потрібна моя допомога?

- Так.

- Пішли до мого робочого приміщення.

Він мене повів до себе, маючи таку можливість — відсторонюючи головного випробовувача від роботи. Я й справді вважав, що мій фізичний стан був поганий, завдяки психічним проблемам.

- Ну що там тебе турбує?

- Мені важко викласти думку, треба довго збиратися. А ще хотілося, щоб ця розмова залишилася між нами. Наслідків я не боюся, від того, що стане всім відомі мої незадоволення, якось не хочеться розчаровувати, що мені надали таку можливість, а я чомусь не хочу це робити.

- Та кажи вже. Тобі ж відомо, що з звідси нічого ніколи не виходило, завдяки моєму багаторічному принципу виконання роботи я й був призначений сюди.

- Розумієте, виходить що я... Як це вам краще сказати? Зведений Сімферопольський офіцерський полк складається з офіцерів, всі 708 чоловіка офіцери. Виходить, що я знищу кращих серед людей. Отак знищу вихованих й освічених, тобто еліту населення. Воно то було легше, аби складалися виключно з москалів, або інших національностей, які нам не товариші, але там багато є за походженням українців. Повбиваю кращих — не російських п'яничок, не урок, не примітивних за розумовим розвитком “простих людей, що не закінчувала університетів”, а виключно офіцерів. Було б знову таки легше, аби ті офіцери були виключно дворяни, ті, що посади отримали за походженням, а не як Денікін сином кріпака. Виходить, я є еволюція, я вирішую, хто кращий і хто залишиться жити, а хто не відповідає необхідним критеріям і кого треба відбракувати.

Психолог розгубився, він не чекав таких слів, мабуть, чекав почути, що я ще нікого не вбивав, що мені важко наважитися вбити людину. Він не очікував, що в мене нема мотивації вбивати тих, певних людей, з певними рисами, а не просто живу людину. Він дістав мою особисту справу, став уважно читати там щось. Довгенько сиділи — він читав, я мовчав, в повній тиші. Справу то мою він добре знав, мабуть, хотів знайти щось, що не взяв раніше до уваги. Включив обчислювач, щось певне шукаючи.

- Дух нашої давнини.

- Не зрозумів, - його слова мене змусило зосередитися, до того сидівши розслаблено в кріслі, я прийняв інше положення, - що за дух нашої давнини.

- Донцов Дмитро Іванович, книга “Дух нашої давнини”.

- А це.

- Ви її читали?

- Читав.

- Так у чому причини наших поразок, як Ви гадаєте?

- Відсутність власної еліти.

- Ось, - він підскочив, - ось те що Вам заважає. А хто для Вам еліта? Аристократи?

- НІ. Вчені, діячі культури..., - я хотів продовжити, але він перебив.

- А чиновники еліта?

- Еліта.

- Точно?

- А чого сумніватися? Дивні всі якісь! Я, що, не знаю, що еліта з латини — то добирати! Гадаєте, що все створюється робочими руками, а управлінці лише для контролю виконання. В серпні 1919 року Дієва Армія могла почати знищувати Збройні Сили Півдня Росії, але на відміну від Денікіна в українській армії:

“Боротьба між кадровим і молодим демократично, настроєним революційним українським старшинством, що вважало тільки себе за виразника національної ідеї. На жаль, на цьому грунті буйно розцвіла спекуляція національним прапором і своєю "певністю". З'явилась сила авантурників, часто повних анальфабетів у військових справах, людей без жадної моральної сталости, частенько і нестаршин. Вони домагалися посісти вищі командні і штабні посади (видаючи себе за отаманів) і робили велику шкоду справі. Багато з таких отаманів примазувалося до якої-небудь партії і та їх всіма засобами підтримувала.

Ці отаманчики неохоче виконували бойові накази і в критичний момент бою переходили на бік большевиків, нацьковували козаків на стійких, чесних і порядних старшин, або, захопивши великі суми грошей, зникали.

Цілком природна річ, що керівники національного відродження України не зовсім довіряли кадровій старшині, побоюючись що частина з них, вихована в дусі "єдіной, недєлімой, монархіческой Россії", в критичний момент не підтримає Уряд.

Зрозуміло також бажання Уряду висунути наверх своїх певних національно і соціально людей і очистити старшинське середовище від шкідливих елементів, але просіювання робилося надто невміло, однобічно і без належної системи.

У наслідок невдалої оцінки людей, а також безупинне цькування кадрових старшин у пресі без усякого сорому, не називаючи на імення та не подаючи фактів, а загально: "зрадники, фахівці і т. д." відштовхнуло великий відсоток гарних старшин, сприяло розкладу армії, упадкові дисципліни і взагалі шкідливо відбилося на боєздатності нашого війська.

Необхідно зазначити, що в Українській армії всеж таки було оскільки здорове коріння, що в її лавах залишався великий відсоток дуже гарних як кадрових, так і молодих старшин, що відзначились уже в часі Великої війни.

Цьому безщасному старшинству доводилося боротись зі своїми отаманами, з большевиками і до того ще підтримувати лад у частинах.”

- Кого ти зараз процитував?

- Капустянського Миколу Олександровича полковника Царської Росії й нагородженого Георгіївською зброєю.

- Донцов Дмитро Іванович, юридичний факультет Петербурзького університету, Віденський університет, доктор юридичних наук і ідеолог українського націоналізму. Липинський В'ячеслав Казимирович, з польського шляхетного роду, Ягеллонський університету в Кракові, агроном. Про Капустянського ти вже казав. Бандера Степан Андрійович, агрономічний відділ Високої Політичної Школи, зараз Національний університет «Львівська політехніка». Клячківський Дмитро (Роман), юридичний факультет Львівського університету, перший командир УПА. Волошин Ростислав, юридичний факультет Львівського університету. Ступницький Леонід, штаб-ротмістр кавалерії царської армії, шеф штабу УПА. Євге́н Мих́айлович Конова́лець, юридичний факультет Львівського університету, який сформував Галицько-Буковинський Курінь Січових Стрільців, і який перетворився в одну з найбоєздатніших частин Армії УНР і перший голова Організації Українських Націоналістів. Тобі й далі перераховувати.