Український легіон 1.

Розділ 5. Період ультиматумів.

3 лютого 1919 року з ранку в Штаб Дієвої Армії Української Народної Республіки з’явилась дивна делегація Збройних Сил України на чолі генералів стояла невідома людина головнокомандуючий ЗСУ Стрілець Степан Андрійович. Хто він і звідки ніхто не знав, але шляхи відступу на захід з Києва були перекриті. Війська УНР з ними стикнулися раптово, побачивши їх на вокзалах, а розвідка докладала, що то виходили численні повстанські загони з лісів Рівненщини і Житомирщини, де їх раніше бачили. Перед Головним отаманом УНР Петлюрою Симоном Васильовичем лежав ультиматум, де вимагалося надати залізничні шляхи для переправи військ України на захід проти польських, румунських сил і на схід проти «червоних» і приєднання країни до УНР. Це був перший і не останній ультиматум. Цей Стрілець був людиною твердою, з якого спочатку сміялися, а потім, коли в більшості було пізно, вже самі вказували на його перші вимоги, просили його підписати їх. Але його вимоги були виконанні, члени партії УСДРП Винниченко і Петлюра, думали вигадати час, прийнявши його допомогу, ще добре не знаючи його політичні уподобання. Володимир Винниченко, який тільки і займався компромісами одразу став на вимоги Стрільця, оформляв Акт злуки на цей раз ще і з Україною, тоді як Петлюра вже дав шляхи для переправи військ.

Повстання було придушено в столиці, Київ перелякано по лютневому морозу дивився на дивні багаточисленні війська невідомої Вкраїни: їхали здоровенні зелені машини і хтось називав деякі з них танками, а по небу пролітали дивні аероплани. Залізничні шляхи були повністю узяті під контроль військами, одягнених у білі комбінезони, їх так і звали «Біла дивізія». Але були і ті хто, потім не розумів, ну чому раніше вони не з’явились, чому не спинили анархію безперервних повстань голотьби. «Білі» повертаються! Але цього ніхто не знав.

4 лютого в Київ почала повертатися влада. Київ святкував злуку з армією Стрільця, а під містом почалися перші переможні бої. Москалі врізалися в залізну стіну української оборони – це була страшна різанина: з неба неслись бомби, які з нечуваною точністю влучали в бронепотяги, та ще за аеропланами прилітали гвинтокрили, поливаючи війська смертю, чи то з гармат, чи то з кулеметів, та й броньована техніка прикривала наступ піхоти. Таке відчуття, що українці відкрили ельдорадо з набоїв і зброї. Наступ Москви захлинувся.

Вже в вечорі 4 лютого техніка стала, використавши все своє паливо, українське військо закопувалося в мерзлу землю, створюючи суцільну смугу оборони, відкриваючись перед черговим загоном якогось отамана й випльовуючи назад добре озброєний загін, та ще й навантажений їжею, медикаментами й теплим одягом. Небагата Україна 2013 року почала постачати те, що змогла переправити з військових складів і забираючи з економіки, у 1919 рік, за термін більше місяця, з того часу, як перша людина з 2012 року з’явилася у північних лісах Рівненщини і Житомирщини.

Нова влада потребувала все без винятку – землі для засівання нового врожаю, палива для техніки 21 століття, танків, тракторів з плугами, електроенергії для устаткування, цементу з металом для будівництва й так далі. Усе, значить усе, потрібно було без виключень. Три вороги, три сторони, які були видно, але був і внутрішній ворог, здатний на саботаж і збройний опір. Економіка української республіки лежала в руїні, як і внутрішній устрій керування державою, який можна назвати одним словом – анархія.

9 лютого Винниченко не витримавши навантаження й постійні сварки подав у відставку. До влади прийшов уряд Остапенка, який раніше шукав допомоги у Антанти, а зараз при нацьковуванні Стрільця, який став головним отаманом, вже в Парижі й Лондоні виклав ультиматум про визнання Української Народної Республіки, виведення польських військ і Добровольчої Армії з теренів України. «Ну, в них і апетити» - перше, що виривалося при перегляді мапи тих теренів: пів Білорусії, Курщина, Вороніж, Стародуб (Брянщина), Білгородщина, пів Дону, Кубань, пів Словаччини і добрячий шмат польської землі. Землі, на яких гетьман Скоропадський встановив свою владу раніше, поки українські соціал-демократи Чеховський, Винниченко і Петлюра не підняли повстання. Та ще вимагали: визнання самостійності України й допуск делегації УНР на Мирну конференцію у Парижі, визнання суверенності Директорії, сприяння соціальним реформам в Україні, забезпечення повернення їй колоній у Сибіру, Чорноморського флоту, визнання автономності української армії тощо. А за делегацією України, вже була делегація Грузії з такими ж вимогами, яка зупинила і Добровольчу Армію і армію «червоних», армію турків. Україна з Грузією разом вимагали не тільки вивести збройні сили Росії, але і не заважати торговому флоту України і Грузії. Голова Ради Народних Міністрів УНР приват-доцент Остапенко Сергій Степанович на чолі уряду з представників ліберально-демократичних партій, зокрема соціалістів-самостійників і радикалів, соціалістів-федералістів, українських народних республіканців, галицьких націонал-демократів і радикалістів, СДРП «Поалей-Ціон» запропонував: якщо нова російська влада на чолі Верховного Правителя Росії Колчака Олександра Васильовича визнає кордони, то могли б надати допомогу Добровольчий Армії. Росіяни відкинули усякі компроміси, вимагаючи «единой и неделимой России», Франція підтримала росіян і поляків, Великобританія вагалася, залишивши простір для компромісів.

9 лютого. Починаючи з 4 лютого Дієва Армія УНР почала готуватися для наступу на Одесу. Розвідка Добровольчої Армії докладала своєму керівництву, що усе Правобережжя контролює армія УНР, подавивши повстанців і загнавши їх у підпілля, вигнала загони Червоних козаків, концентрується для наступу на Одесу. Рішення було прийняте - обороняти місто.

12 лютого Одеса була блокована з моря, а з суші почали наступати війська на броні військової техніки, де в повітрі кружляли гвинтокрили, підтримуючи з повітря наступ. Доля Одеси була вирішена, українська республіка отримала вихід у Чорне море.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше