Глава 27

Глава 27

Відплата

Військовий нацистський злочинець доктор Менгеле, дізнавшись про викрадення Ейхмана відчув, що петля шибениці вже і на його шиї. Він особисто займався відбором в'язнів, які прибували до табору, проводив жахливі експерименти над ув'язненими. Його жертвами стали десятки тисяч людей. Значну частину роботи Менгеле складали досліди над ув'язненими, включаючи анатомування живих немовлят; кастрація хлопчиків та чоловіків без використання анестетиків; піддавав жінок ударам струму високої напруги з метою тестування їхньої витривалості. Одного разу він стерилізував групу польських черниць з допомогою рентгенівського випромінювання. За 21 місяць своєї роботи в Освенцимі заробив репутацію одного з найнебезпечніших нацистів, отримав прізвисько Ангел Смерті. Особисто зустрічав поїзди в'язнів, які приїжджали до табору, і сам вирішував, кому з них доведеться працювати в таборі, хто піде на його досліди, а хто відразу ж вирушить у газову камеру. Особливий інтерес Менгеле викликали близнюки. У 1943 році Менгеле вибирав близнюків із загальної кількості тих, хто прибув до табору, і поселяв їх у спеціальних бараках. Із загальної кількості близнюків, що оцінюється від 900 до 3 тисяч (450-1500 пар), вижили близько 300 осіб.

За такі жахливі злочини цей кат заслуговував лише смерті. Юрій Залізняк зібрав свою групу і зачитав їм повідомлення міжнародної преси про злочини доктора Менгеле.

- Хто вважає, що нацист доктор Менгеле заслуговує на смертну кару і є злочинцем поза закону?

Вся група проголосовала «За».  Юрій вважав дивним термін «самосуд». Коли злочинця судить громада,  то це є дісно народний суд, а не троє обраних суддів, яких можна легко підкупити, або залякати. Народий суд (самосуд) це єдиний суд у світі, який ніколи не бере хабарів!

- Вирок злочинцю Менгеле винесено і оскарженню він не підлягає. – Оголосив Юрій. – Починаємо пошуки нацистського ката та інших злочинців. Ось фото Менгеле з міжнародної преси. Можливо він знову захоче працювати лікарем.

Якось зявилось повідомлення про смерть молодої жінки, якій невдало зробили підпільний аборт, а лікаря затримала поліція. Вдалось вияснити, що людина, яка зробила аборт дуже схожа на доктора Менгеле, але призвище його було Хельмут Грегор. Посвідчення особи було видано Червоним Хрестом. Група почала стеження за домом підозрілої особи, але один з членів групи був недосвіченим і припустився помилки. Наступного дня Менгеле зник. Лише через рік Юрій дізнався від місцевих німців, що Менгеле під справжнім прізвищем живе в Парагваї, де купив будинок.

- Пане, Юрій. Це не будинок, а концтабір, обнесений колючим дротом, де бігає грая собак. Там навіть спостережна вишка є. – Доповів член групи Микола. – Менгеле виходить на вулицю лише з собаками. Він знає, що на нього полюють.

- Готуймо снайпера і їдемо в Парагвай. – Відповів Юрій.

Але по приїзді в Парагвай, Залізняк виявив будинок покинутим: Менгеле знову зник.

- Цьому злочинцю хтось явно допомогає уникнути покарання. – З досадою вимовив Юрій.

Вся диктаторська владна система  Аргентини і Парагваю допомагала німецьким військовим злочинцям. Все ж вдалось вияснити, що Менгель втік до Бразилії.

Попутно при пошуках було виявлено ранчо в предгір’ях Анд, де сховався головний гестапівець Рейху Генріх Мюллер. Група Залізняка перебила охорону і захопила нациста. Переляканий злочинець молив про пощаду, пропонував гроші і тонни золота в Швейцарському банку та все було марно. Народний суд (самосуд) хабарів не бере і в місцевій річці місцеві індіанці виявили кілька обгризених піраніями скелетів.

Переїзд в Бразилію зруйнував особисте життя Менгеле. Його друга дружина покинула його. Він був у повній самотності і тремтів від страху. Франкфуртський університет призвав Менгеле приїхати і довести, що він не порушував клятву Гіпократа. Менгеле, звичайно ж, не приїхав. Його перша жінка найняла адвокатів, щоб ті довели, що не всі лікарі порушували клятву Гіпократа, але ректори Мюнхенського і Франкфуртського університетів позбавили Менгеле наукового ступеня доктора PhD, яким той дуже дорожив. Він любив, коли його називали доктором. Потім Менгеле отримав справжне бразильське посвідчення особи, яке йому залишив Вольфганг Герхард, коли виїжджав до Австрії. Він вклеїв в нього своє фото, але одного разу йому знадобилась медична допомога. Лікар був здивований, що людина на фото значно старше вказаного в документі віку. Він поділився своїми сумнівами з колегою, який був українцем, і в того виникла підозра, що насправді це доктор Менгеле. Після кількох запитань переляканий Менгеле заявив, що це помилка поліції і йому видадуть нове посвідчення. Він впав у повну депресію і його не покидав страх, що його знайдуть та посадять на лаву підсудних. Менгеле безцільно ходив по вулицям, тижнями не покидав свою кімнату і не знав, що за ним слідкують двоє членів групи Юрія Залізняка. Вони повинні були пересвідчитись що підозрюваний і є злочинець доктор Менгеле. Інколи він ходив купатись на море і Юрій спланував план помсти. Коли в черговий раз Менгеле пішов купатись, один з купальників голосно сказав:

- Привіт, доктор Менгеле!

Гримаса жаху спотворила обличчя ката. Помилки бути не могло. Юрій спостерігав за цими подіями в бінокль. Він підняв догори руку і двоє плавців втопили доктора Менгеле. Злочинець був покараний, а медична експертиза припустила, що це був другий інсульт.

Значно пізніше в одному з Швейцарських банків було виявлено дві тони золота, за яким давно ніхто не звертався. Уряд навіть провів референдум серед громадян із запитанням, як їм треба використати ці кошти? А це було награбоване золото військового злочинця Генріха Мюллера – шефа гестапо, страченого групою Юрія Залізняка – агента Української Народної Республіки і агента  британської розвідки L-777.