Глава 24

Глава 24

Григорій Мацейко

Наступної неділі Юрій Залізняк знову був в католицькій церкві Святої Марії, де збирались прихожани автокефальної громади. Петро Сірський очима показав на молодого чоловіка.

- Це Григорій Мацейко. Дочекаємось кінця служби.

Величаві звуки органа зачаровували своєю красою всіх присутніх. Віруючі співали молитви і звертались до Бога зі своїми сподіваннями.

На виході з костьолу Петро Сірський гукнув.

- Пане Григорій. Хочу вам представити земляка з України.

- Тихіше, пане Сірський. Я Педро Овілавічус.

- Ой! Вибачте пане Педро. Я мабуть помилився. – Лукаво всміхнувся Сірський. – Кореспондент Рудольф Абель зі Швейцарії вами цікавиться.

- Дуже радий з вами познайомитись, пане Педро. – Промовив Юрій. – Ми можемо приватно поговорити?

Вони відійшли у сквер і сіли на лавці.

- Скажу вам відверто я не Рудольф Абель, але маю швейцарський паспорт. Я українець з полтавщини і агент уряду Української Народної Республіки. Наш президент в екзилі Андрій Лівицький працює над створенням Української національної ради для консолідації всіх політичних сил в еміграції. Ви перевірений боєць українського визвольного руху і я вам пропоную співпрацю.

Григорій Мацейко сумно посміхнувся.

- Який я боєць? На мені страшний гріх. Я несвідомо у 1931 році допоміг польській поліції спіймати члена ОУН Івана Мицика, коли той тікав після вбивства провокатора і секретного агента. Я думав, що це звичайний злодюжка і загородив йому дорогу. Щоби спокутувати цей гріх і себе реабілітувати я добровільно зголосився виконати будь-яку роботу з доручення Крайової Екзекутиви ОУН, керівником якої в ті роки був Степан Бандера. Тому я в 1933 році вбив міністра внутрішніх справ Броніслава Перацького за знущання і убивства українців під час польської каральної операції «Пацифікація». Зробив я це невдало, стріляв невпевнено, адже я вперше убивав людину. Але мені пощастило утікти до Чехословаччини, а потім до Аргентини. Був одружений. Після розлучення поліція дізналась, ким насправді є "Петро Книш". Мусив переховуватися і міняти помешкання. Я працював в металургійних майстернях, а зараз мешкаю в містечку Ланус біля Буенос-Айреса і ховаюсь під литовським прізвищем Педро Овілавічус.

- А моїм побратимам не повезло. – Продовжував Григорій - За фактом вбивства Броніслава Перацького було порушено кримінальну справу та затримано 12 підозрюваних членів ОУН, серед яких опинилися Степан Бандера (крайовий провідник ОУН) та Богдан Підгацний (псевдо Бик; другий, після Шухевича бойовий референт Крайової Екзакутиви ОУН), яких було заарештовано за два дні до вбивства при спробі перетнути польсько-чеський кордон. Слідству, яке тягнулося півтора року, значно посприяло викриття «Архіву Сеника» у 1934 році. Закінчилася справа двомісячним Варшавським процесом, який мав міжнародний резонанс. Як і в інших своїх судових процесах, ОУН використала всеосяжне висвітлення Варшавського процесу в польській і міжнародній пресі для власної пропаганди та інформування громадськості щодо своєї діяльності.

Невдовзі по завершенню Варшавського процесу усі 12 його підсудних, разом з іншими 15 членами ОУН, стали звинувачуваними у новому процесі, який було відкрито у Львові з приводу вбивства педагога Івана Бабія та студента Якова Бачинського.

Як показала експертиза, Броніслав Перацький та останні дві жертви ОУН були застрелені з одного револьвера, який я, втікаючи, віддав бойовій референтурі ОУН у Львові. Приводом до страти Івана Бабія стали його заклики до молоді співпрацювати з польською поліцією, а Яків Бачинський був агентом цієї поліції. (На суді Степан Бандера відмовився свідчити про те, як це було викрито ОУН заради безпеки організації). За результатами двох процесів Степана Бандеру було засуджено до двох довічних ув'язнень; Микола Лебідь, Ярослав Карпинець, Микола Климишин, Богдан Підгайний та Роман Мигаль — отримали по довічному ув'язненню. Інші підсудні отримали менш жорсткі вироки.

- Всі вони постраждали в якійсь мірі і через мене, і це мене пригнічує. – Сумно закінчив Григорій.

- Не треба так каратись. Це шлях боротьби за Україну і без жертв тут не буває. Це наш добровільний вибір. То ви погоджуєтесь на співпрацю?

В очах Григорія спалахнули іскорки надії.

- Звичайно! Я дуже хочу бути корисним.

- Добре. Ваше псевдо «Гонта». Обміняємось адресами і ось мій номер телефону. Моє псевдо «Залізняк». Наше завдання підібрати патріотів України готових до боротьби. Наша Батьківщина окупована комуно-фашистами і страждає від голоду і сталінського терору. Уінстон Черчіль об’єднує світ для боротьби проти кремлівської банди, а тому британці наші союзники. Маю надію вийти з ними на співпрацю.

Так почався новий етап боротьби агента Юрія Залізняка за незалежну Україну і визволення народу від комуно-фашистського рабства.