Глава 19

Глава 19

Крах Німеччини і нова окупація України

Фронт стрімко наближався до Відня. Юрій Залізняк розумів, що суть комуно-фашистів не змінилась з 1920 року і тому йому потрібно рухатись на захід. Становище Залізняка було безвихідним. Керівництво ОУН підозрювало його в співпраці з німцями. Абвер розформований, адмірал Канаріс був  арештований і перебував в концтаборі, а тому аусвайс полковника Остера міг викликати лише пдозру. НКВС назбирало на Юрія Лісовського – Залязняка томи інформації і мало намір його арештувати. Вороги були скрізь. Правильний вибір допоміг зробити той самий англієць Джон.

Він зявився зненацька.

- Вітаю, пане Юрій. Я прийшов попрощатися. Антигітлерівська каоліція заключила угоду, що всі переміщені особи з СРСР будуть повернуті назад і, боюся, Черчиль це виконає. Для вас це означає смерть в катівнях НКВС. Тому ось вам новий паспорт громадянина Швейцарії. Тепер ви Рудольф Абель. Вам лише треба нелегально перейти кордон, де є вікно нашої розвідки. Якщо зустрінете прикордонника, скажіть пароль «Кросфорд» і додайте: Макс Вайбель.

- Дякую, Джоне. Ви все вирішили за мене і я вам дуже вдячний.

- Це найменше, що я міг для вас зробити, друже. Моя кар’єра в розвідці забезпечена вами.

- Яке ваше справжнє ім’я?

- У розвідника багато імен. – Засміявся Джон. – Вибирайте, яке схочете.

- Тоді прощавайте, Джоне. Ми вже ніколи не побачимося.

- У нас в Англії кажуть: ніколи не кажи ніколи. Які ваші плани, Юрію?

- До закінчення війни поживемо в Швейцарії, а потім Аргентина, або Бразилія. Там є українська діаспора.

- В такому разі у МI-6 до вас знову буде інтерес. За нашими даними багато німецьких воєнних злочинців будуть намагатись сховатись від правосуддя саме в Південній Америці.

Якщо побачите там знайомі вам обличчя, то направте листа з інформацією до Британського посольства з підписом L-777. Мені пора в дорогу.

Вони обнялися. Два бійці невидимого фронту, які наближали перемогу добра над злом.

Перехід через кордон Швейцарії дійсно виявився напрочуд легким. Юрій назвав пароль, офіцер прикордонної служби подивився документи, кудись подзвонив і сказав:

- Автобус до Берна йде через годину з автовокзалу.

Юрій насторожився - дружина Залізняка жила в пансіоні саме на околицях Берна.

- Це випадковість, чи ні? – Подумав Юрій. – Не вірю я в такі збігі.

В автобусі від Санкт-Галлена до Берна Юрія не покидала думка про мимохідь брошену фразу прикордонника. За вікном пропливали чудові краєвиди Швейцарії, яка уникнула жахів Другої світової війни. Тут не було зруйнованих бомбами будинків і поламаних дерев, але нейтральний статус Швейцарії відкривав широке поле для діяльності всіх розвідок воюючих сторін. Юрій це добре розумів і весь час був насторожі. Тому він не поїхав до кінцевої зупинки, а вийшов раніше і в таксі доїхав до пансіону, де мешкала Галя.

Вона зі сльозами на очах кинулась до нього в обійми.

- Де ж ти стільки пропадав? Я вся змучилась, тебе чекаючи. Подивись на свою донечку, як вона виросла, тільки не розбуди.

- Війна мене не відпускає, кохана. Я все життя на війні і, що я буду робити, коли настане мир? Ти тут була всім забезпечена?

- Так, все добре. Кожен день приходить служниця, але вона не знає хто її найняв і платить.

- Нам вона більше непотрібна. Я з нею розрахуюсь і ми знімемо окремий котедж. Більше ми не розлучатимось.

Юрій був щирим в своїх сподіваннях, але на другий день, коли він з коляскою вийшов на прогулянку, до нього підійшов чоловік в плащі.

- Добрий день, пане Юрій. Даремно ви не доїхали до кінцевої зупинки. Ми б вас на авто довезли додому. Вам привіт від Джона.

- Мене знову перекуповують? - Буркнув Юрій.
- Ні, ні. Ви абсолютно вільні в своїх діях, але поки ви в Швейцарії з вами хоче поговорити Макс Вайбель. Вам знайоме це ім’я?

- Так, але хто він?

- Це майор генерального штабу Швейцарії і дуже впливова людина. Завтра о десятій я за вами заїду.

- А як вас звуть?

- Моє імя Макс Гусман. Радий знайомству.

Юрію вкотре довелося визнати, що колишніх розвідників не буває.

Наступоного дня в генштабі Юрія зустрів лисуватий чоловік середнього віку в окулярах.

- Радий з вами познайомитесь, пане Юрій. Мушу визнати, що ми про вас все знаємо від Джона і тому повністю вам довіряємо. У нас є до вас пропозиція у тимчасовій співпраці для прискорення закінчення війни. Адже ви теж цього прагнете.

- В чому буде моя місія?

- Швейцарія це територія діяльності багатьох розвідок, але ми змушені дивитись на це крізь пальці. Встановлювати спеціальне стеження за деякими персонами нам незручно, тому що ми утримуємо певний баланс, а для вас це буде нескладно і, якщо вас помітять, ми тут ні при чому.

- І хто цей об’єкт?

- Це представник уряду США Аллен Даллес. У лютому 1943 року він прибув у Берн. Тут у Швейцарії він очолив європейський центр Управління стратегічних служб США. В якості експертів, джерел та довірених осіб залучалися люди, які мали родинні, ділові чи службові зв'язки з впливовими людьми у ділових, політичних та військових колах Німеччини. Так, одним із найближчих співробітників Даллеса є Геро фон Шульце-Геверніц, німець за національністю, який емігрував до США, після приходу нацистів до влади. Його батько, відомий німецький вчений, фахівець у галузі міжнародних відносин, був депутатом парламенту за часів Веймарської республіки та брав участь у створенні Веймарської конституції. Ці двоє розвернули тут бурхливу діяльність і мають безліч контактів, то з Папою Римським, то з аристократами, то з німецькими військовими. Очевидно, що йдеться про сепаратні перемовини з метою закінчення війни, але нам невідомі емісари з Германії і кого вони представляють. Нам би дуже не хотілось, щоби в разі наступу союзників у Північній Італії, есесівці побігли в Швейцарію.