Глава 18

Глава 18

Секретний двигун Шаубергера

Поразка Німеччини наближалась з кожним днем, але Гітлер не здавався. Його науковці розробляли ядерну бомбу, балістичні і крилаті ракети, літаки з реактивними двигунами та дискообразні літальні апарати. Антигітлерівька коаліція з великим занепокоїнням спостерігала за успіхами німецьких інженерів і вживала заходів. Британці бомбили заводи з виробництва ракет ФАУ-2, прискорювали власні розробки і вели розвідку.

Одному полоненому вдалося втікти з концтабору в Пенемюнде і він розповів, що з підземних бункерів якось викотили дискообразний апарат з прозорою кабіною в центрі. В неї заліз пілот, диск піднівся вгору і полетів.  В цей час один з офіцерів сказав:

- Віктор Шаубергер свого добився.

Британська розвідка підняла архіви і вияснила, що Шаубергер це дивакуватий лісник без вищої освіти, який вражав Австрію своїми пристроями по сплаву дерев. Спадковий лісничий, працюючи єгером у лісозаготівельній компанії, спроєктував і змонтував (спочатку — на свої кошти) водні жолоби зі спіральними насічками, подібними до гарматних. Показав, що при обертанні води зменшується гідравлічний опір. Стверджується, що після декількох спроб Шаубергеру вдалося домогтися того, що його система жолобів мала заявлені якості і дозволяла транспортувати колоди з кращою продуктивністю, ніж інші (звичайні) що були на той час системи. Іншою особливістю побудованої Шаубергером системи сплаву колод була сама форма цієї системи — більше всього вона була схожа на природні вигини річки, а не на прямі відрізки як найкоротша відстань між двома точками. У перерізі жолоби являли собою також округлу форму, яка проте не є частиною кола. За словами Шаубергера, на роздуми про принципи створення подібної системи його наштовхнули спостереження над природними водними потоками в струмках і річках.

В 1930 році Шаубергер

проєктував електрогенератор, турбіна якого принципово відрізнялася від конструкції звичайних водяних турбін. Генератор використовувався на практиці понад 3 роки, але ніяких точних відомостей про нього не збереглося. Дипломовані спеціалісти Шаубергера зневажали, але була інформація, що він співпрацює з таємничою організацією Аненербе. Всю цю інформацію потрібно було перевірити і тут знову на життєвому шляху Юрія Залязняка появився Джон.

- Пане Юрій. Нам потрібна ваша допомога. Якщо дійсно Шабергер винайшов принципово новий двигун, то нам потрібні креслення і принцип його роботи.

- Джон. В мене тільки народилась дочка, дружині постіно потрібна допомога. Я не можу зараз її покинути.

- Ми Галю вивеземо в Швейцарію, помістимо в пансіон, дамо служницю. Вона буде в повній безпеці. Погоджуйтесь.

- Я повинен поговорити з дружиною. Вона переживає, коли я зникаю.

Юрій відмовлявся, але внутрішнє вже знав, що візьметься за цю справу. Його бурхлива натура прагнула нових дій для прискорення перемоги. Галя без особливого опору погодилась, бо знала, що чоловік все одно зробить так, як він вже вирішив.

Відправивши дружину з дочкою в Швейцарію, Юрій в бібліотеці в старих газетах знайшов таку інформацію. Австрієць Віктор Шаубергер народився у 1885 році в Плекенштейні. Працював єгерем і займався винахідництвом. 22 липня 1934 року за пропозицією бременського промисловця Людвіга Розеліуса,  Віктора Шаубергера запросили до рейхсканцелярії Адольфа Гітлера для презентації своїх концепцій та планів з очищення води та альтернативного виробництва енергії. У 1935 році франконський гауляйтер Юліус Штрейхер запросив його до Нюрнберга, де Шаубергер прочитав лекцію менеджерам та технічним фахівцям Siemens. Тоді було вирішено побудувати апарат, заснований на принципах, представлених Шаубергером, щоб перевірити його тези. Далі сліди винахідника втрачались в Управлінні технологій в Лінці. Їдучи потягом, Юрій читав туристичний довідник. Місто Лінц було засноване римлянами на місці стародавнього кельтського поселення Лентос як оборонного пункту на північному кордоні імперії в п’ятнадцятому році до нашої ери, при завоюванні, тоді ще полководцем Тиберієм, земель між верхньою течією Драви і Дунаєм. Тут відбувся перший королівський ярмарок, а король Фрідріх Третій зробив тут свою резиденцію.

- Якби не війна, то тут в Лінці можна було б провести цікаві екскурії. - Подумав Юрій.

Управління технологій він знайшов досить швидко і, сівши на лавці почав спостерігати. З приміщення війшов прибиральнік і висипав сміття. Потім він сів поруч на лавку відпочити. Юрій дістав стару газету, яку поцупив з бібліотеки зі статтею про Шаубергера, і зробив вигляд, що читає.

- Цікавитесь винаходами? – Запитав прибиральник.

- Так. Я і сам трохи майструю, але мені здається, що це просто реклама про Шаубергера.

- Та ви що?! Він такі винаходи робить. Я сам бачив його електрогенератор на воді. Шаубергер тут працював, поки його не перевели в концтабір Маутхаузен.

- А за що його арештували?

- Ні, ні! – Засміявся прибиральник. – Там він має знайти спеціалістів серед в’язнів для роботи.

Юрій зрозумів, що знову доведеться їхати в знайомий йому Маутхаузен.

Знову ресторанчик навпроти воріт концтабору і знайомий Курт. Той так зрадів, що мало не цілувався.

- Я радий вас знову бачити! За зустріч потрібно випити. – Вигукнув Курт. – Ви до нас надовго?