Глава 9

Глава 9

УПА

Перші загони Української Повстанської Армії Поліська Січ були сформовані Тарасом Бульбою-Боровцем 28 червня 1941 року. Члени ОУН якийсь час не підтримували збройну боротьбу з німцями, називаючи партизан агентами Сталіна і Сікорського. Бандерівці розпочали активну діяльність лише з весни 1943 року, хоча згідно з позицією ОУН (б) офіційною датою створення УПА вважається 14 жовтня 1942 року.

У травні 1943 року загони ОУН(б) почали офіційно іменуватися «Українською повстанською армією». Ряди УПА поповнювалася за рахунок добровольців з числа ідейних націоналістів, перебіжчиків із допоміжної поліції, дезертирів з Червоної Армії.

Своїм головним завданням УПА декларувала підготовку потужного повстання, яке мало розпочатися в сприятливий для того часу момент, коли СРСР і Німеччина виснажать один одного в кровопролитній війні, а потім створення самостійної єдиної Української держави, яка мала включати в себе всі етнічні українські землі. Крім українців, яких була переважна більшість, в складі УПА воювали євреї, росіяни та бійці інших національностей.

З самого початку свого існування УПА воювала на три фронти: з військами Третього Рейху та його союзниками, польським Рухом опору (Армією Крайовою) та радянськими партизанами. З поверненням радянського режиму на західноукраїнські землі, УПА ще кілька років змогла чинити активний спротив каральним загонам НКВС. УПА діяла до 1954 року, коли активні її дії припинилися. Окремі осередки спротиву продовжувались впродовж 1950-х - 1960-х років. З травня по листопад 1943 року Головним Командиром УПА був Дмитро Клячківський, з 1944 по 1950 рік - генерал Роман Шухевич, з 1950 по 1954 рік - Василь Кук.

Юрій Залізняк, переконавшись, що нові окупанти мало чим відрізняються від московьких, вийшов на контакт з київською організацією ОУН. Та не встиг він стати своїм серед них, як в лютому 1942 почались масові арешти і розстріли. В Бабиному яру від рук німців загинули сотні патріотів України в тому числі і поетеса Олена Теліга.

Був арештований і Юрій Залізняк. Він сидів у переповненій камері, коли його викликали на допит. Молодий обер-лейтенант СД почав задавати стандартні запитання, а Юрій мовчки поклав перед ним аусвайс Абверу. У гестапівця очі розширились від здивування.

- Ви агент Абверу Айзен?

- Так. Прошу негайно мене зв’язати з полковником Гансом Остером. Я виконую тут важливе завдання по виявленню агентів НКВС.

- Я доповім начальству. – Промимрив гестапівець.

- Прошу викликати вашого начальника і подзвонити в Берлін по цьому номеру.

Впевнений тон Юрія спрацював. Після перевірки Залізняка з гестапо відпустили, а наступного дня він вже їхав із  членом ОУН Василем в Рівне. Залишатись в Києві було смертельно небезпечно. Під час розмови з Берліном Ганс Остер доручив Юрію виявити та знешкодити агента НКВС, який вільно володіє німецькою мовою і маскується під німецького офіцера.

У Волині була розгалужена сітка УПА. Василь повів Юрія до надійної квартири своїх знайомих. До них відразу завітала служба безпеки ОУН і Залізняку повірили лише після того, як було підтверджено зі Львова, шо він відомий письменник Лісовський на псевдо Залізняк. Юрій проінформував ОУН, що радянські партизани по наказам з Москви вчиняють окремі напади на німецькі підрозділи, а німці тупо винищують цілі села, не розуміючи, що це цілеспрямована політика людожерів із кремля. Вбивство сотень українців і білорусів за одного німецького офіцера породжує ненависть до німців, а це було на руку Сталіну. Керівництво УПА вже і само розуміло, що НКВС створює банди під виглядом бійців ОУН і вбивають мирних мешканців. Так нещодавно був убитий священник села Бунов Роман Крушинський разом зі своєю дружиною Олімпією.
Служба безпеки пішла, забравши із собою Василя, а Юрій залишився жити у його знайомих.

- Як же виявити агента НКВС? – Розмірковував Юрій. – Язики розв’язуються після вживання шнапсу і розвідники саме цим користуються.

Він почав майже щодня бувати в улюбленому німецькому ресторані і був вражений, які військові таємниці розповідають один одному офіцери під впливом горілки. Тут можна було дізнатись, які частини їдуть на фронт, коли прибувають військові ешелони, де буває гауляйтер Еріх Кох, що говорить.

- Ви чули, що вчора сказав  Еріх Кох? – Сміється літній полковник. – «Мені потрібно, щоб поляк при зустрічі з українцем вбивав українця і, навпаки, щоб українець вбивав поляка. Якщо до цього по дорозі вони пристрелять єврея, це буде саме те, що мені потрібно …»

- А ви знаєте, що у Коха гострий конфлікт з Альфредом Розенбергом? – Підтримує розмову інший офіцер. – Розенберг вважає, що з українців потрібно зробити союзників Німеччини проти Сталіна і дати їм право на свою державу, але Гітлер проти.

- Кох вбиває українців тисячами і вивозить їх на роботи в Німеччину. Він вважає, що вчити українців не потрібно. Їм досить чотирьох класів.

У Юрія закипала кров, під час цих розмов і не раз рука тягнулась до улюбленого револьвера, але він розумів, які будуть наслідки для мирних рівненчан.

- Гітлер все таки дурень. – Подумав Юрій. – Якби він послухав Розенберга, а не цього ідіота Коха, то Сталін і його банда  вже втікли б за Урал.

Такої ж думки дотримувався адмірал Канаріс і полковник Ганс Остер. Вони вважали, що Гітлер веде Німеччину до краху і ще у 1938 планували на цього замах.