Глава 4

Глава 4

Бункер Ворошилова

 У серпні-вересні 1939 р Комітет оборони при РНК СРСР приймає постанови про будівництво 9 нових літакобудівних заводів і 7 авіамоторних. Значну частину авіапромисловості з центру передбачалося перемістити в східні райони. У 1940 р було освоєно серійне виробництво бойових літаків: винищувачів ЯК-1, МіГ-3, ЛаГГ-3, пікіруючого бомбардувальника Пе-2, штурмовика Іл-2. На початку 1941 р авіаційна промисловість перейшла на випуск тільки нових моделей літаків. У ці роки в СРСР були створені не мають рівних для свого часу середній танк Т-34 і важкий танк КВ (новий танк Т-34 був запущений в серійне виробництво ще до початку війни). Розвивалося виробництво артилерійських знарядь, мінометів, стрілецького озброєння, боєприпасів. У червні 1941 р було прийнято рішення про запуск в серійне виробництво установок реактивної артилерії БМ-13 («Катюш»). У стислі терміни будувалися підводні човни і легкі надводні кораблі. Сталін хотів війни і ретельно до неї готувався.

Одного дня вінничани помітили, що правий берег річки Бог оточений колючим дротом, стоять вартові, а земля здригається від вибухів. Військовий об’єкт будували в’язні з концтаборів. Дуже скоро будівництво закінчилось і тільки вартові продовжували ходити вздовж огорожі. Небагато людей знало, що в суцільному гранітному пласті було прорубано штольні у вигляді літери «П» для штабу маршала Ворошилова.

Адмірал Канаріс проводив наради короткі, але конкретні.

- Полковник Ганс Остер. Вам необхідно сформувати похідну розвідувальну групу у Вінницю, з метою  вийти на таємний бункер Ворошилова. Часу у вас обмаль. Кого рекомендуєте на цю операцію?

- Вважаю що кращого за агента Айзена (Залізняка) не знайти. Він там воював, сидів у вінницький тюрмі ГПУ і досконало знає місцевість.

- Тиждень на підготовку і літаком скинути групу в районі Чорного лісу. Мета операції зібрати як можна більше інформації і доказів про можливу підготовку СРСР до нападу на Німеччину.

В цей же день Ганс Остер літаком прилетів у Відень. До Завберсдорфу дістались за пів-години. Вартовий віддав честь, попросив документи і викликав коменданта. Ріхард Ярий знав полковника в обличчя і запросив в кабінет.

- Де зараз агент Залізняк?- Спитав Ганс Остер.

- Проводить навчання з групою мінерів.

- Негайно його до мене, але не привертайте уваги курсантів. Замініть його на лекції.

Юрій Залізняк зайшов і, побачивши старого знайомого у формі полковника абверу, ледь всміхнувся.

- Агент Айзен по вашому виклику з’явився!

- Сідайте Юрій. Не треба формальностей. Я ненавиджу військову форму.

Полковник Остер коротко описав мету операції.

- Скільки чоловік потрібно для виконання завдання?

- Не більше п’яти осіб. У мене є підходящі кандидатури.

- Як уявляєте собі хід операції після висадки парашутом?

- Мені потрібна форма військових НКВС. Я візьму чотирьох хлопців з центральної України, що розмовляють російською мовою. Після прибуття до Вінниці з лівого берега, з лісочка дві доби в бінокль спостерігаю за бункером, за зміною вартових, системою зв’язку, а далі дію за обставинами. Забрати нас пропоную через тиждень літаком з тренувального аеродрому товариства ДОСААФ на схід від Вінниці по короткому кодовому сигналу по рації. Цей аєродром не охороняється військовими.

- У вас чотири дні на підготовку, Юрій, і будьте обережні. Я знаю про ваші подвиги в Холодному яру.

- Без ризику в розвідці не буває. – Посміхнувся Залізняк.

З польового аєродрому біля Бресту піднявся розвідувальний літак з диверсантами і полетів вздовж кордону, набираючи висоту. Потім пілот вимкнув двигун і безшумно перетнув кордон. Далі літак знову набрав максимальну висоту і полетів по маршруту, оминаючи великі міста. Через дві години з кабіни визирнув штурман.

- Пройшли Хмільник. Готуйтесь. Висадка на краю Чорного лісу біля Калинівки.

- Знаю, сам маршрут розробляв. – Невдоволено пробурчав Юрій. – Всім встати і приготуватись!

Четверо міцних хлопців стали в чергу біля дверей. Юрій відкрив двері літака, намагаючись хоч щось побачити в суцільній темряві. Літак почав знижуватись.

- Пішли! – Крикнув штурман.

Парашутисти один за одним стрибнули в темряву. Останнім вистрибнув Юрій.

Він рвонув за кільце і парашут наповнився потоком повітря. Під собою він побачив верхівки дерев, що стрімко наближались. Перший диверсант вже приземлився на узліссі і гасив парашут. Юрій натягнув стропи зліва і його почало відносити від небезпечних дерев. Це було зроблено вчасно, а ось і земля. Юрій тричі прокричав пугачем і до нього зібралась вся група.

- Бігом до лісу, переодягнутися і закопати парашути. – Наказав Юрій.

Далі всі пішли по компасу, тримаючись узлісся до дороги. Юрій був у формі капітана НКВС. Вся група біла озброєна автоматами ППШ і нічим не відрізнялась від бійців Червоної армії. Біля дороги зробили привал і стали чекати на попутну машину. Через годину стало розвиднюватись і від Калинівки показалась стара полуторка.