Глава 1

Глава 1

Місія

Агент уряду Української Народної Республіки в Парижі на псевдо «Залізняк» летів в Хельсинки зі спеціальною місією переконати генштаб Фінляндії передати полонених українців для боротьби з агресором СРСР і комуно-фашистом Сталіним. Після підписання таємного протоколу між Гітлером і Сталіним, що відкривав шлюзи Другої світової війни у 1939 році, СРСР напав на Фінляндію і війна тривала вже майже два місяці. Місія була складна  і небезпечна. Агентів нациста Гітлера в Хельсинки було багато, а генштаб фінського війська вже нікому не довіряв. Маленьку Фінляндію фактично мало хто з демократичних країн підтримав, висловивши лише «стурбованість», викинувши СРСР з Лігі націй і, надавши обмежену кількість озброєння. Фіни самотужки вели визвольну війну проти переважаючих сил чотирьох армій комуно-фашистів із кремля. Юрію Залізняку було на той час тридцять вісім років. Він був досвідченим бійцем і поручником армії УНР, що пройшов через всі визвольні битви за незалежну Україну.

Народився Юрій 14 січня 1898 року в селі Демидівка на Полтавщині. Батько був офіцером Російської імператорської армії, а мати походила з польського шляхетського роду з Поділля. З підліткового віку Юрій відрізнявся відвагою і критичним мисленням воїна, аж тут почалась Перша світова війна 1914 року. Батька призвали на фронт, а Юрій, приписавши собі чотири роки, став  кіннотником чеченської «Дикої дивізії» і воював на західному фронті. У цій дивізії була присутня залізна дисципліна, про що говорить те, що не було зафіксовано жодного випадку дезертирства, а найбільше цінувалася особиста хоробрість у бою. Ця дивізія проходила найважчі бої на румунському фронті проти австро-угорських військ і однією з перших брала участь у Брусилівському прориві. За свідченнями очевидців, противники просто не витримували їхньої стійкості і впертості, від того ця дивізія здобула величезну славу в російській армії і наводила жах на ворогів. В такій атмосфері виховувався майбутній агент «Залізняк».

Літак йшов на посадку і вже було видно розбомблені житлові квартали Хельсинки.

- Покидьки, - подумав Юрій. – В цих людожерів немає нічого святого. Вони вбили більше тисячі цивільних, жінок та дітей. Те ж саме вони робили і в Україні в 1920 році.
Літак покотився по аеродрому і зупинився. На дворі було за тридцять градусів морозу і все було покрито товстим шаром снігу, крім злітної смуги.  Юрій підняв комір і зайшов в приміщення аеропорту. На нього вже чекали три офіцери фінської армії. Юрій відразу їх помітив, хоч вони були в цивільному.

- Гутен таг, панове. – Промовив Юрій по-німецьки, подаючи свої документи. Фіни перезирнулись.

- Як ви здогадались, що саме ми вас зустрічаємо?!

- Досвід розвідника мене ще ніколи не підводив. – Посміхнувся Юрій.

- Прошу в машину. – Промовив старший з військових.
Машина помчала по вулицях Хельсинки, оминаючи воронки від радянських авіабомб. Генштаб фінів був розміщений в бетонному бункері, де Юрія вже чекав генерал Талвел.

Юрій представився генералу і привітався.

- Уряд УНР в еміграції пропонує всіх полонених українців передати нам на вишкіл і зробити підрозділ для відбивання агресії СРСР. Генерал Карл Густав Маннергейм схвально оцінив цю пропозицію.

- Я теж так вважаю. – Відповів генерал. – Ви будете мати доступ до всіх полонених.

Перші українські підрозділи, що воювали на боці Фінляндії, були сформовані у 1940 році. Добровольці здебільшого набиралися з радянських військовополонених. На озброєнні була фінська та радянська зброя. Однострої були фінськими з чорними кашкетами із синьо-жовтою околицею і тризубом, хоча в багатьох випадках українські добровольці продовжували носити радянську форму, доповнюючи її мазепинками. Синьо-жовті армійські відзнаки не вживалися, оскільки такі мали добровольці зі Швеції. Юрій звернувся до полонених з промовою.

- Брати  українці! Банда комуно-фашистів із кремля окупувала Україну, розв’язала громадянську війну, влаштувала голодомор в десять мільйонів жертв, грабує населення, а вас використала в загарбницькій війні проти незалежної демократичної Фінляндії. Ваші вороги не фіни, а кремлівська банда. Тож повернемо зброю проти нашого спільного ворога заради майбутньої незалежної України!

Через місяць Юрій Залізняк вже воював на фронті. Під його командуванням було 850 бійців - українців. На жаль, уряд Фінляндії не витримав тиску фашистів із кремля і, враховуючи не рівність можливостей, підписав мирний договір. Всі полонені червоноармійці, що не погодились воювати за Фінляндію, були повернені в СРСР і страчені Сталіним. Частина бійців підрозділу Залізняка залишилась служити у фінській армії і приймала участь у визволені захопленої СРСР території у 1941 році, а частина переїхала у Францію. Перебуваючи в Фінляндії Юрій Залізняк помітив стеження за собою і це були  не фіни.