"Українське серце 22 "

Чорна пітьма

І знову... І знову повторилося це,

І знову людей накрила пітьма,

Пітьма таємна, чорна та хитра,

Забрала серця та життя у людей.

Вона пробиралася крізь хатини білі,

Ховалася в кутку посеред кімнати,

Очища світилися у темряві нічній,

– очікувала жертву, яку вона могла

Забрати з собою на віки-вічні.

А ікла її були як білий сніг,

Холодом віяло по всій кімнаті.

Аж раптом, заглянуло сонце через вікно.

Яке так ненавиділа пітьма.

І крик видала на всю кімнату, 

даючи знати, що тут знаходиться вона.

Але сонце посміхалося.

Посміхалося досі, аж поки чорна пітьма не пропала.

Не назавжди пропала,

До наступної ночі...

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше