Україно моя
До дня рибалки
Ото куму повезло – клюнула русалка.
Ще нікому не траплялось та й мені не попадалось такої рибалки.
На що ж упіймав її – кум не признається,
Хитрить, напуска туману, кривлячись, сміється.
Я прикинувся байдужим, а як випивали,
Все випитував у кума, на що рибка взяла.
Вів дізнання кручене, давав варіанти,
Хвалив кумове уміння, рибальські таланти:
«Спінінг, - кажу, - кидали в воду чи на сушу,
Чи цвіла вже бузина, яблуні і груші,
Вітер дув який і фаза була у «луни»,
Скільки часу промайнуло від кінця зими,
Снасть яка була у Вас, який поводок,
Ну хоч кіл сорок важила, й чи влізла в садок,
Який номер був гачка, чи точили жало,
Щось пила для апетиту, чи всуху клювала,
Поплавок ішов на дно, чи піднявся вгору,
Й чи грузило ваших літ уникло «позору».
Жилкою якою ви тоді скористались,
І під лівим оком звідки у вас синці взялись?
Ну а потім, як зловили, що робили з нею,
Як тоді розпорядились здобиччю своєю?
Прийшлось цілком засолити, чи в олії смажить?»
Крекчуть кум, зітхають та з натугою кажуть:
«Дуже гребувала зверхньо вітчизняним салом,
А сама, що значить риба, рибою воняла,
А синці … Так то хвостом по пиці дістала.
Ви не вірите мені? Так фото осталось!».
01.05.2008
Відредаговано: 09.11.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
