«Царевна лягушка», або тост за мудрих дружин

 У світлі фар мені назустріч "прыгнула лягушка",
 Гальмонув так, що спрацювала безпеки подушка.
 
 Був розгнівався спочатку за таку наругу
 Й неповагу до дороги та до правил руху,
 Коли ж трохи відлягло, в неї виясняю:
 "Ти в яке болото зараз, Зелена, стрибаєш?"
 
 "Я здесь раньше не была, этих мест не знаю,
 Спаси, отвези к воде, а то умираю".
 
 "- Зараз, - кажу, - Земноводна (я їхав на дачу),
 Якщо хочеш, їдь зі мною, а завтра побачим.
 Куди хочеш завезу: в річку чи в болото,
 Їхати, все рівно буду, вранці на роботу".
 
 Вона вдячно проКУМкала, стрімко дала згоду,
 "Мол": не видела такой о себе заботы".
 
 Приїжджаю я на дачу, авто' зачиняю,
 Щонайперше – в балію води набираю,
 Випадкову супутницю туди випускаю,
 А вже потім собі постіль на ніч розстилаю.
 
 Зараз точно не скажу, що там далі було,
 Бо та жаба в мою постіль хутко застрибнула,
 Перекинулась в красуню, а ще роздяглася,
 То у мене з цього вмить астма почалася...
 
 Коло тину гавкнув цуцик, хвіртка заскрипіла,
 І на вході якась жінка втомлено присіла.
 
 Бухнув сьомий вал мені в бік адреналіну,
 Як тільки я усвідомив, що то моя Ніна.
 
 Що я їй там лопотів, вже не пам'ятаю,
 Лише в кінці запитав, чи ще довіряє?
 То вона мені: "В житті таке є, буває!"
 Хух!
 
 Вип'єм, братці, за дружин, які, Ваша ласка,
"Свято верят в славные народные сказки".

08.07.2006