Сом куму в подарунок!

Те, що кум не вміють влучно закинути спінінгом снасть на далеку відстань, відомо, але хто міг подумати, що це буде нагадувати пробиття післяматчевих пенальті швейцарською збірною з футболу в наші ворота.

Нарешті, як здалося куму, він влучив якраз у те місце, куди й мітив. Там дійсно була яма, але в ній уже давненько знаходилась моя снасть з китицею черв'яків на гачку, чекаючи сома. Кумова яма була метрів на двадцять лівіше.

Нас з кумом розділяли два кущі верболозу, то навіть удень ми один одного не бачили б, а це ніч. Місце падіння снасті в воду вночі визначається бризками, які підсвічує мізерний потік світла віддалених міських ліхтарів. Сом тут ловиться достойний, і по пуду буває, та сьогодні для нього щось було не так, бо жодної активності з його боку ми не бачили.

Часу пройшло достатньо, то за відсутністю активності з боку риби мені стало мулько, і я вирішую трохи розважитися та ще й кума порадувати. Для цього тихенько взяв свій спінінг, зробив ним два коротких ривки й поскільки моя та кумова донки були зчеплені воєдино у моїй ямі, то сигнальний нічний дзвінок його спінінга заходиться скаженим вереском.

Можна уявити, як у карколомному стрибку кум підлетів до свого спінінга, похапцем зняв дзвінок і підсік:

- Є! Допоможи, - гукає він, - тут таке вчепилося, страх!

- Притоми його, - даю я пораду.

- Та воно поперло кудись у зарослі, - волає кум. А я тим часом збільшую навантаження й кричу, що допомогти зараз не можу, бо на котушці утворилася "борода", і я її розплутую.

- Ви заздрісна свиня, - сердяться кум за мою відмову в допомозі, - якби у Вас взяло, я б давно вже допомагав.

Мене розриває від сміху, я ледве стримуюсь, щоб не видати себе.

- Воно полізло, мабуть, у якусь нору, бо жилка об щось шкребе, - коментує кум поточні події.

- Я, куме, повністю підтримую Вас у боротьбі, але, на всякий випадок, попускайте.

Коли кумову снасть я вимотав до себе на берег і відрізав, кум по той бік кущів розчаровано, жалісним голосом проплакав: "Відкусило!"

Синіючи, я втішаю його, що сом цей в житті не перший і не останній, та й хто міг подумати про таку його, сомову, підступність.

- Але ж, - кажу, - задоволення Ви одержали неабияке, і не кожному рибалці поталанило тримати на гачку таку рибину!

- Ми й не таке горе переживали, - стверджує кум. – А до сомової рибалки потрібно готуватись ще ретельніше.

Розчаровувати кума істиною я не наважився, бо в той момент Вони б мене убили.

Через кілька днів, не дивлячись на "пізнє запалювання в автомобілі", з виразом обличчя, що світилося безмежною вдячністю за подарунок, кум ввічливо запитали, чи готовий я повернути йому сомову снасть, якщо нею вже, звісно, натішився?

30.07.2006