CR

Одинока я, все життя прожила сама. Сім'єю мені був гуртожиток. У тимчасовості і довгому чеканні промайнули роки. Чому я залишилася одна, без сім'ї, без дітей? Хтозна. Мені й чергу по квартобліку весь час пересовували вниз із-за цього. Потім зникла сама черга. Та трапилося диво: мені, пенсіонерці, міська влада виділила квартиру.

Я плакала від радості кілька днів: ні, цього не може бути, це сон, бачений тисячі разів. «Та ось же ключі від МОЇХ дверей!» - каже голос.

Переїзд народив тишу. В під'їзді знайомих не виявилося, а коридор мого поверху - пустка, прикрашена чужими броньованими дверима. Вікна з вулиці закуті в металеві грати. Так дивно після гучного гуртожитку. Але радість є радість. Вона просто забарвленою буває по-різному.

Одного разу, занедужавши, звернулася до лікарні, і після лабораторних досліджень мені видали результат - CR. Знаючі люди пояснили - рак!

«Дурні! І я тому гидотному папірцю повинна вірити? Та ні за що!» - так беззвучно лунав мій крик. Не для того я чекала все життя на власний куток, щоб «вони» ставили мені такий діагноз. От я б їм такого діагнозу ніколи не поставила! Що за люди? Добре, що мене все життя дурили кругом, то я втратила воронячу довірливість. Рак? Ага, так я й повірила! Пройдисвіти!»

Відтоді минуло чотири роки. Живу я добре. Пенсія - шістсот гривень. Овочі вирощую сама, на хліб грошей вистачає, а полуниці так вродили, що наторгувала іще одну місячну пенсію. І в хаті, як у людей: і праска, і електрочайник, і цукру, про запас, мішок.

Головне ж, що у мене є квартира, а не так, як у декого із майбутніх президентів - вони без даху над головою. Я їм співчуваю. До пенсії і їм щось дадуть. Не можуть не дати. Мені ж дали!

А «ті» пишуть: рак! Можна було б ще погодитися, якби гроші на лікування були. Частка пенсії після оплати комунальних послуг залишається малою. Від кабельного телебачення відмовилася, бо ціна за нього вища, ніж «нагорає» електроенергії. Дороговизну власники мережі пояснюють тим, що воно тече по дротах. А електроенергія тоді по чому передається? Та й шкідливе телебачення. Чула, як один пасажир у маршрутці стверджував, що телевізор робить людей дурнями. Тепер зрозуміло, чому мені в лікарні поставили такий діагноз.

От на одній «Бик-морді» написано, що нас врятує друга індустріалізація. Але ж, якби кожний виростив стільки бульби, як я, або як дружина Обами, то й рятуватися було б не потрібно.

Взагалі слово «Рятуйте» кричати не можна. По-перше, це паніка, а по-друге, рятівників потім не виженеш з хати.

01.11.2009