Україно моя
В лісі і в казці
На роботі, наче в лісі, себе відчуваю:
Всі начальники – пеньки, а замів вбачаю
За дубів, що тільки сплять та відпочивають.
Співробітники ж – вовки, лисиці й койоти,
Демонструючі активну при пеньках роботу.
А от Люська, секретарка, – запашна суниця,
Ніжна ягідка-малинка, ожинка, чорниця.
Вона ще нагадує зрілу полуницю,
Черемху, берізку, липку, осичку, вербичку,
Лісовий дзвіночок, м’яту, «братика-й-сестричку».
Та не буду рвати душу, раз шефа немає,
Маскуючись, терміново з роботи линяю,
А «горіхове зернятко» на вас залишаю.
Як прийшов додому я, була в зборі вся сім'я,
Та лиш тесть, було, покійний, мене розуміли,
Пригадую, ми удвох з ним чай-воду пили
Й один одного душевно і щиро хвалили.
Жінка ж відьма, яга – теща, діти – чортенята,
Сам дивуюсь, звідки їх взялось так багато,
Як піднімуть в хаті гам, тріскається хата.
А сусідка Василиса до того прекрасна…
Ви знайомі з нею, ні? – «Напрасно, напрасно».
Як Золушка, роботяща, все уміє, не ледащо,
В неї хата завжди біла, а сама страшенно мила.
Чоловік її – то форменний є «солом’яний бичок»,
Він Ємеля-простофіля й Іванушка-дурачок.
Тихо! Я якраз дивлюся, чи не йде моя Маруся.
Скалку й віник вже сховав, сковорідку теж прибрав.
Хто Іван Царевич тут – я, звичайно, знаю
Та, соромлячись, про це вам не сповіщаю.
23.03.2008
Відредаговано: 09.11.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
