Україно моя
Знак якості
Сиджу, тру буряки поросятам. На плиті самогонний апарат. Готовий продукт різної міцності змішується в емальованому відрі. Вигонка закінчується. Оця банка добіжить і все. Слідкувати за рівнем у посудині немає потреби. Коли банка далеко не повна, то цівка рідини дає звук «сюр-р-р», а коли рівень піднімається до горловини, тональність змінюється на «сур‑р‑р‑х». Досвід.
Стук у двері, заходить дільничний міліціонер. У грудях закалатало. Ну кому потрібно блукати в таку рань? Швидко оговталась. Щось ховати немає ніякого резону. Запитую: «Може, підснідаєте трохи?».
-Та воно б можна.
Швиденько ставлю на стіл миски: капустка з кришеною цибулькою, й змащена олійкою, квашені огірочки й помідорчики, підчеревинка щойно смажена, глечик з узваром… Ополоником помішала у відрі, налила половинку «гранчака», а він: «То, може, й собі?»
-Хіба що трохи, я ж на хазяйстві.
Випили, закусили. Мовчки.
Встав із-за столу, витер губи, притулив ребро долоні до чола – перевірив правильність сидіння головного убору, обсмикнув поли кітеля, помацав порожню кобуру.
-То, може, іще?
-Ні, я при «ісполнєнії».
Дійшов до дверей, взявся за ручку, натиснув на клямку, клацнула щеколда. На моє німе запитання мовив:
- За ТАКИЙ продукт, Іванівна, в тюрму не садовлять. Якби це залежало тільки від мене, то я б йому «Знак якості» відразу присвоїв!
-?
17.10.2009
Відредаговано: 09.11.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
