Україно моя
Аллочка, Лілія, Євгенія, Валентина
Авторитетно заявляю:
Лише вона у нашім краї,
Лише мені, не для другого,
Означила в пітьмі дорогу.
-Чекаю свята із тобою,
Колиску купимо на двоє,
А мо, хай краще, буде троє?
Лиш у сні, через простір часу і туман
І крізь дим швидкоплинного віку – обман
Літо, в зорях тому і в ясну далину,
І в малинових губ гіркоті полину...
Я на ранок відлуння задавнених мрій склав у кошик порожніх надій.
Є на пагорбах столиця –
Видна, статна молодиця.
Гарна, славиться красою –
Ей, Дніпро, не змий водою
Німб, що світиться над нею.
І як благородна фея
Ясною горить зорею…
Волошкові літа промайнули,
А в очах цвіт весняний і досі,
Лише смутком ясним не печалюся я –
Є ще зустріч з селом та й на ріднім порозі.
На своєму шляху надивились на все,
Тільки хочеться ще зазирнути
І проглянути дні, Бог які принесе.
Навесні нас хіба може вже і не бути?
А хто ж зможе, як я, шелест вітру почути?*
*Акровірш на ім’я Валентина був присвячений мудрій, згідно з віком, Білоус Валентині Дмитрівні. Випадково трапилося так, що сюжет вірша виявився пророчим. На жаль.
Відредаговано: 09.11.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
