Україно моя
Любов, Антоніна, Ольга, Лариса
Любов є глибина вірша,
Юначих здивувань і слів,
Блукання дном таємних снів.
Одне весло (в похід руша) –
Воно то дуже дивний спів
Ласкаві сонця засіяли
Юрбою хмарки пропливли,
Багато ще чого пропало,
Одначе ми таки знайшли
Чудових снів своє кресало,
Коли надії вже не стало,
А розпач думи розкромсало.
Листаю давній календар
Юнацтва, юності, а потім
Було, що миттю відцвіло,
Але є це також Божий дар.
А чому твої сльози, плакучая вербо,
Не спадають на землю, а йдуть за водою,
Твої весни приречені вкотре померти
Одинокою, в шлюбі й печалі, вдовою?
Не звичайні бувають союзи на долах
І не легко жорстокий трикутник порвати,
Не вербі заступила дорогу тополя,
А то ясень єднає непевні їх долі.
Остаточно мій кінь вибрав темнову рись
Ллється в спогади давня печаль
Ь
Гай, ріка, неповторная вись,
А минуле колись красить жаль
Ліани скупчених думок,
Астральні спалахи між ними,
Розливи відчуттів щасливих,
«І» зникло все оце за крок.
Світ зорь пропав, день засіяв,
А хто ж тут був, якщо не я?
Відредаговано: 09.11.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
