Я і сама не вірю

З першим чоловіком прожила сім′єю багато років. Діток Бог не дав через мою абсолютну безплідність. Лікувалася довго і завзято. Марно.

Два роки тому мій суджений пішов до молодшої. Молодша на багато років. А мені сорок сім. За збігом обставин в цей же час якийсь Микола, втративши терпіння від довгого чекання в черзі на житло та набравшись сміливості, вирушив прямо в те місце, де його, житло, розподіляють.

Мер довго щось розшукував по шухлядках робочого столу, нарешті дістав товстий засмальцьований зошит, погортав сторінки і мовив: «Шановний Миколо Івановичу! Тут у мене зафіксовано, що в нашому місті проживають сто двадцять три одиноких жінки «до тридцяти» репродуктивного віку та ще стільки ж, яким «після тридцяти» - вибирайте адресу! Навіщо Вам нове житло, його ще потрібно облаштовувати. Ну то як?»

В результаті цієї промови я й прийняла приймака.

Сама я роками працюю на ринку, тягаю мішки з цукром, борошном та крупами. Робочий день у дикому капіталізмі – ненормований, від ранку до вечора. Відпочивати ніколи.

І тут настав дуже неприємний момент, вибачайте за відвертість, - клімакс.

Дивно, але ніяких головних болей. Не було й раптових спалахів жару і ознобу, про які розповідали досвідчені жінки, та все ж деякий дискомфорт привів мене до лікарні.

В кабінеті у гінеколога сяйнула блискавка і вдарив грім – сім місяців вагітності.

За мене раділи і плакали одночасно всі мої ринкові подруги. Жартували і кепкували по-доброму: «Первородок у сорок сім».

Через вік мене прокесерили – дівчинка. Таке чудо. Ринок вже й ім’я подарував малій: «Маша». То хіба я проти? Яке щастя!

Наш мер - така толкова сваха!

Пройшло кілька років. Моя Маша вже підросла, відвідує садочок. Така вже розумниця, така фантазерка. Чоловік не може нею натішитись. Удвох вони таємно про щось домовляються, планують майбутнє і вже сумують наперед, що колись прийдеться розлучатись. Мовляв, виростеш, вивчишся, одружишся та вилетиш з нашого гнізда. А ми будемо плакати за тобою. Мала втішає його, приймаючи все близько до серця, сідає на коліна і гладить шорстку руку своїми ніжними долоньками. А ще вони разом горюють за садочком.
  Чоловік до свята випускного дня у садочку допоміг Марійці скласти віршика. Вона його буде декламувати зі сцени.

Через школу я садочок тимчасово залишу,
В школі вивчу все, як треба, і листа вам напишу.
Після школи, як матуся, з гарним хлопцем одружуся
І з малечею малою у садочок повернуся!