Україно моя

Приречена, Зима

Приречена

Ялина, жертва на закланні,
У новорічну Ніч
В німому, мертвому вітанні
Проплакала останній клич:
«Я не Христос, і не воскресну
В святих Господніх світлих
веснах…
Чим завинила я й коли? –
На це ж призначені були!»

Зима

Грудки розтерзаних доріг,
Сніги січуть стерню у полі,
Мороз лютує на роздоллі…
Ту зиму так я й не зберіг –
Весна розквасила їй долю

Володимир Міцюра

Подобається

#1257 в Сучасна проза
#1148 в Різне
#235 в Поезія

У тексті є: вірші, гумор, проза

Відредаговано: 09.11.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись