Вода

- Мороз на склі вікна зимою
Чарівний світ намалював.
Але Мороз тоді не знав,
Що розлучаюсь я з тобою
І візерунками журби
Сріблясті квіти дарував.

- Ти розлучаєшся зі мною
І прикриваєшся журбою?
То ж не барися вже, іди,
Я стану краплею води
На візерунках із журби,
Від теплих подихів. Іди!

Іди, хай буде Бог з тобою,
А я умиюся водою.
У ній гірка, солона туга
І смуток вірної подруги,
Весняна повінь, літня спека
Мого села. Тут недалеко...

**
Краплини вікнами текли гіркі, солоні та терпкі.
**

Птахи недавно відлетіли
І скроні наші побіліли,
Давно гриміли літні грози,
А на шибках уже морози
Чарівний світ намалювали.
Я здогадалась, хоч не знала,
Що розлучаєшся зі мною.
Ти візерунками з журбою
Сріблястим цвітом нагадав,
Як давньо-давньою весною
Букет нарцисів дарував.

Колись і я пливла рікою,
Не вимерзала і зимою.
Літа барвистою габою
Спливали днями за водою,
Тепер плетуся мокрим снігом,
А ще промоклою ходою.

Пливти довгенько пощастило,
По течії було несло,
Потужний вітер – у вітрила,
Та якір вгруз в старе село.
Але ж, на щастя, не розсохлось
З верби в подряпинах весло
І в плузі якось не тупилось
Моєї долі чересло.
Воли були і чорні, й білі,
Та в згадках часто ті, що милі,
Їх часу плин пофарбував
У срібло давнє, посивіле.

Звичайно, правди ніде діти,
Щасливилося спрагле літо,
Й повиростали наші діти,
А ти...
Чому ж так безсердечно, грізно?
Так, я бувала дуже різна.
Весела я була і слізна,
І кришталева, й молода,
А лід і сніг - то все вода.
Коли подобалась холодна -
Холодною себе вдавала,
Образа ж в серці закипала,
Але про це ніхто не знав,
Бо все мовчала й пробачала.

Іди! Закінчаться морози
І висохнуть на вікнах сльози,
Мені ж повернеться рясна
Цвітінням білим на калині,
Ключем високим журавлиним
В чудовій зелені весна.