Україно моя

Ми співали колись

Ми співали колись про рушник материнський,
Про зелені гаї, солов’їні літа,
Та ніхто з нас не знав в тім далекім дитинстві,
Що так швидко єдине життя проліта.

Наші всі вчителі в небуття відлетіли,
Вирій вже дочекався спокійно на них.
От і перші струмки по щоках покотились
В пам’ять втрачених друзів дитинства моїх.

Не тужіть, мої друзі, їм постелена вічність,
Неможливо нікому спинити цю плинність буття.
Ти поглянь, ми в онуках уже відродились,
Почали нову пісню і нове, ще світліше, надіюсь, життя.

Володимир Міцюра

Подобається

#1251 в Сучасна проза
#1145 в Різне
#233 в Поезія

У тексті є: вірші, гумор, проза

Відредаговано: 09.11.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись