Реєстрація

Україно моя

Україно моя

Україно моя, ти в століттях дрімала,

Власне ім’я своє чужині «віддала»,

Та дорогу ясну безкінечно шукала,

І, здається, в світах вірний вибір знайшла.

Я піду в ті краї, де завжди зрозуміло,

Де шанують святу рідну мову твою,

Та вклоняються низько батьківським могилам

І героям, що впали у ратнім бою.

Попрошусь в «ті краї» ще одною сестрою

В рівну, щиру і чесну чисельну сім'ю,

Буду славити все, що візьму із собою

І виконувать всі хатні звички її.

P.S. «Мое имя верни, не грусти обо мне,

А еще попрошу припорошить

Распустившийся сад в подзабытой весне

И свидание наше, быть может.

Не являйся напрасно в несбывшемся сне,

Ведь любить без угроз ты не можешь».

Володимир Міцюра

Подобається

#2110 в Сучасна проза
#1998 в Різне
#473 в Поезія

У тексті є: вірші, гумор, проза

Відредаговано: 09.11.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись

Використання файлів Cookie

З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.

Детальніше