ЧАСТИНА I. ПЕРШІ КРОКИ У ФРАНЦІЇ

1.1. Перші години після приїзду

Перші години у Франції часто проходять у стані напруженої тиші. Ззовні все виглядає відносно спокійно: вокзал, аеропорт, дорога, нове місто. Але всередині людини в цей момент зазвичай відбувається хаос — змішані втома, полегшення, тривога і відчуття повної невизначеності. Саме тому перші години важливо прожити не хаотично, а максимально просто і обережно.

Найперше завдання — забезпечити базову фізичну безпеку і відновлення. Сон, вода, їжа, можливість помитися і трохи побути в тиші мають пріоритет над будь-якими адміністративними кроками. Французька система не очікує від вас негайних дій у перший же день, і спроби «встигнути все одразу» зазвичай призводять лише до перевтоми і помилок. Дайте собі право на паузу.

Друге важливе завдання — зафіксувати власну ситуацію. Де ви зараз перебуваєте? На який термін маєте житло? Хто є вашим контактним пунктом — волонтер, знайомі, асоціація, муніципальні служби? Запишіть цю інформацію, навіть якщо здається, що ви її добре пам’ятаєте. У стресовому стані пам’ять часто підводить.

У перші години варто також подбати про засоби зв’язку. Якщо у вас немає стабільного доступу до інтернету, знайдіть Wi‑Fi або придбайте тимчасову SIM‑карту. Навіть базовий мобільний зв’язок суттєво знижує рівень тривоги, бо дає відчуття контролю і можливість звернутися по допомогу у разі потреби.

Ще один важливий момент — документи. У перші години не потрібно одразу займатися їх оформленням, але важливо перевірити, що всі наявні документи зібрані, не загублені і знаходяться в безпечному місці. Паспорт, свідоцтва про народження дітей, документи про освіту, медичні довідки — усе це варто тримати разом і, за можливості, зробити копії або фото.

Багато українців у перші години намагаються негайно зрозуміти всю систему: що робити далі, куди йти, які служби існують. Це природне бажання, але воно часто наштовхується на інформаційний шум. Порада на цьому етапі проста: не намагайтеся охопити все. Достатньо знати лише одне — який ваш наступний крок завтра або післязавтра.

Франція — країна повільних рішень, але стабільних процедур. У перші години важливо не оцінювати її через призму емоцій. Те, що зараз здається байдужістю або відсутністю допомоги, часто є просто дотриманням правил і черговості. Усвідомлення цього зменшує внутрішній опір і допомагає зберегти спокій.

Нарешті, у перші години варто дозволити собі емоції. Вони можуть бути суперечливими: полегшення через безпеку і водночас провина, що ви тут, а хтось залишився там. Ці почуття не потрібно придушувати або виправдовувати. Вони — нормальна частина досвіду вимушеного переміщення.

Перші години у Франції не визначають усе майбутнє життя, але вони задають тон. Якщо в цей момент ви зможете подбати про себе, знизити темп і не вимагати від себе надлюдських рішень, адаптація в подальшому буде значно менш болісною.

1.2. Перші 72 години: що зробити обов’язково

Після того як перші емоції трохи вщухли і з’явилося мінімальне відчуття опори, настає період перших 72 годин — часу, коли важливо не поспішати, але й не залишатися в повній пасивності. Саме в ці дні закладається основа подальшої адаптації, і від того, наскільки спокійно та послідовно вони пройдуть, залежить багато.

Головне завдання цього етапу — структурувати реальність. Не вирішити всі проблеми, а зрозуміти, з чим саме ви маєте справу і в якій послідовності варто діяти. Французька система працює не за принципом терміновості, а за принципом черговості, і спроби «перестрибнути» етапи майже завжди призводять до розчарування.

Упродовж перших трьох днів важливо уточнити свій статус і можливості. Якщо ви прибули за програмою тимчасового захисту або плануєте його оформлювати, варто з’ясувати, де саме у вашому регіоні цим займаються, які документи потрібні і які строки розгляду. Навіть якщо запис до префектури буде можливий лише за кілька тижнів, саме розуміння процесу знімає частину тривоги.

Другий важливий аспект — житло. Навіть якщо на перший час вам надали тимчасове розміщення, у перші 72 години корисно дізнатися, на який термін воно розраховане і які є альтернативи. Невизначеність у питанні житла є одним із найсильніших факторів стресу, тому будь-яка конкретика — навіть мінімальна — вже є кроком уперед.

У цей період варто також налагодити контакт із місцевими структурами або асоціаціями, які працюють з українцями. Навіть якщо допомога з їхнього боку буде обмеженою, сам факт наявності контактів і розуміння, куди звертатися у разі потреби, створює відчуття підтримки. У Франції багато речей вирішуються не через одну установу, а через мережу взаємопов’язаних структур.

Перші 72 години — це також час для базової адміністративної орієнтації. Варто дізнатися, де знаходяться найближчі муніципальні служби, медичні пункти, транспортні вузли. Не обов’язково одразу користуватися всіма цими ресурсами, але знання про їхнє існування знижує відчуття ізольованості.

Окремої уваги заслуговує питання інформації. У цей період люди часто намагаються читати все підряд: чати, групи, поради, інструкції. Це швидко перевантажує психіку і створює ілюзію, що «всі щось знають, а я — ні». Корисніше обрати кілька надійних джерел і тимчасово ігнорувати інформаційний шум.

У перші три дні важливо також подбати про дітей, якщо вони з вами. Їм особливо потрібне відчуття стабільності, навіть якщо зовні все ще виглядає тимчасовим. Простий розпорядок дня, пояснення того, що відбувається, і присутність дорослого, який не панікує, мають набагато більший ефект, ніж будь-які слова заспокоєння.

Нарешті, ці 72 години — це час дозволити собі не знати всього. У французькій системі багато відповідей з’являються не одразу, і це не є ознакою провалу. Якщо після трьох днів у вас є базове розуміння ситуації, кілька контактів і відчуття, що процес рухається, — цього більш ніж достатньо для початку нового етапу життя.