Про Віру

Запустили в небо кульки, синьо-жовті кольори,
Синя полетить до сонця, 
Жовта ж навпаки, в лани.
Загадали кулькам миру, щоб не трапилось війни,
Та цього на жаль, не сталось, бо напали вороги.
Та хоч миру і не сталось, але віра не зламалась,
Вона лиш міцніша стала, 
Й орду ворожу налякала.
Цим всім хочу я сказати: "Українців не зламати!"
Ми усі душею сильні, непокірні й завжди вільні!
Хоч бажання й не збулося,
Як би дивно не здалося, 
Ми надію не полишим, 
І історію напишем!
Нам нічого більш не страшно, 
Бо ми світло маєм власне!
В душах наших воно є,
Воно світиться, палає і ніколи не згасає,
Не боїться і пітьми, бо ми тут не кріпаки!
Ми народ міцний і мудрий, не злякають нас тортури, 
Ми зведемо міцні мури, 
Стіни, що з надії й віри,
В них нема й краплі зневіри.
Вороженьків подолаєм, коли сонце нам засяє.
Ми ніколи не боялись, бо завжди ми посміхались,
Ми сміялись в лице страху, болю, відчаю, невдачам,
Та і це нас не зламало –
Об'єднало й згуртувало!
Кожен день війна триває, 
Та надій не полишаєм, 
Бо народ наш все здолає!
Нас герої захищають, наша вдячність їм безмежна,
Бо без них не було б неба,
Неба нам над головою, 
Що тепер реве від болю,
Від ракет, сирен та зброї, 
Що принесли із собою наші клятії "сусіди",
Що завжди хотіли "миру"!
Та хай що б вони робили, 
Завжди маємо ми силу!
Силу Неньку боронити,
Силу в світі цьому жити,
Силу мудрих і хоробрих, 
Щоб боротись за все добре!