Хтось не встане сьогодні зранку,
Хтось вже не скаже "Доброго ранку!"
Комусь вдалося погодувати кішку,
А хтось пішов на останню пробіжку.
Хтось в останнє побачив зоряне небо,
А хтось загадав пожити як треба.
Хтось останній зустрів світанок,
Комусь навіть вдалося поїсти сніданок.
Хтось не має змоги побачити рідних,
А комусь довелось рахувати загиблих.
Хтось вже ніколи не вийде з дому,
Хтось не побачить старих знайомих.
Хтось навіть не встиг народитись,
І добре на світ наш подивитись.
Їм не дали просто змоги пожити,
Бо їх всіх убили, за те що вони хотіли жити.
Їх катували, знущались, вбивали,
Ракети в них кидали і насміхались.
Їм було смішно, вбивать, руйнувати,
Це тільки і можуть ворожі "солдати"!
Для когось сьогодні уже не настане,
Комусь друга вдалось обійнять на останок.
А хтось не зумів додзвонитись до рідних,
Бо всі вони зараз лежать у могилах!
Хтось вже ніколи не прийде до хати, Де його рідні будуть чекати,
Комусь дуже боляче з серцем
розбитим,
Від туги і горя несамовитих.
Для когось це був останній бій в полі,
Та серце ніколи не буде в неволі!
Людей наших гине занадто багато,
А все через те, що прийшли "рятувати"!
Ми збережемо про них світлу пам'ять,
Безмежно всі вдячні, що можем йти далі!
Вовіки віків ми про них не забудем,
Бо наші герої, як і ми з вами — люди!
Відредаговано: 02.02.2023