Вони твердять, що ми у всьому винні,
Що дітлахи, малята і цивільні —
Воєнна ціль, вони "загроза".
І безоплатно всім нам "допоможуть".
Вони сказали, впасти на коліна,
Бо нас "нема", і це — не Україна!
Чому вбивають, хоч ми і не винні?
"Рятують" нас, бо всі ми з вами вільні!
Звільняють нас від "мук страшенних",
Вбивають наш народ "стражденний".
"Допомагать" нам як браття,
А потім спалюють в багаттях.
Вони сказали, що "врятують",
А правда в тім, що нас катують!
Багато мертвих на землі й під нею,
Вони назвали все брехнею.
Нас обіцяли взяти "під крило",
Хоч просто візьмуть всіх за горло!
Вони зробили в Україні пекло,
Де гинуть люди, що для них дотепно.
Вони мовчать, хоч язика і мають,
І не кричать коли їх всіх вбивають.
А ми й німі, не змовчим проти волі,
Бо не були рабами ми ніколи!
Якщо вони не вміють говорити,
Чому ж тоді кричать, що ми не маєм права жити?!
Що Україна не держава,
А українці "їх підвид"?!
Їм страшно зазирнути правда в вічі,
Бо краще жити у придуманому світі.
Коли для всіх там чорне — біле,
Рятунок — смерть, а смерть — життя.
У них є "правда", яку дезінфікують,
Щоб світ не знав, як нас вони руйнують.
Жахіття й страх, це все що вони можуть,
І нічим більше нам не допоможуть!
Відредаговано: 02.02.2023