Поляни, древляни, сіверяни. Заснування Києва. Міграція східнослов'янських племен до Ільменських озер

Поляни, згідно Повісті времінних літ, початково жили в полях середнього Подніпров'я займавши територією сучасної Київщини (санеже в поле седяху). 

За легендою, родоначальниками полян були Кий, Щек та Хорив з сестрою Либідь. 

З VIІ ст. платили данину хозарами (відбулося це в результаті військового конфлікту чи підкорення сказати важко). 

Поляни завжди були розвинутішими за своїх сусідів. На території їх проживання протікала річка Дніпро по якій проходив торгівельний шлях із ''варяг у греки''. Контроль над такими важливими землями дозволив їм суттєво зміцнити, як наслідок зіграти провідну роль в об'єднанні східнослов'янських племен. 

Багатолюдні цивілізації завжди розвивалися на берегах річок. 

Держава полян в арабських хроністів носила ім'я Куяба (Куявія) отримана від назви столиці - Києва. Вона була щільно заселеною про що свідчить тисячі знайдених курганів. 

В дохристиянські часи поляни спалювали померлих зводивши над ними курганоподібні вали. 

Поляни активно практикували землеробство, скотарство, мисливство, рибальство, вуликове бджільництво, ковальство, лиття, гончарство, золотарство. 

Поляни були, якщо не основною, то достовірно однією з частин флотилії що рушила на Константинополь (860). Після цього Візантія уклала з полянами та печенігами мир. Поля не могли здійснити морський похід ще до того (830). На думку Михайла Грушевського найбільш ранні військово-морські походи Куявії відбувалися за часів легендарного царя Олега могилу якого знайдено в Києві. 

В останні полян згадано в 944. 

Древляни (давні, древні) проживали на території сучасної Житомирщини. Столицею було місто і Іскоростень. Древлянське князівство існувало в часи трьох братів-засноаників Києва і вело війни з полянами будучи їх запеклими ворогами. 

Віщий Олег провів на них похід в результаті якого древлянии були змушені платити полянам і їх державі Куявії данину (883). Також вони були змушені брати участь у поході полян на Константинополь (907). 

Та як тільки Віщий Олег помер древляни одразу-ж відмовилися платити Києву данину. Знову платити данину я змусив військовик Свенельд, та вже після його смерті древляни взялися за старе. 

Ігор Рюрикович провів на них військовий похід, ці знову погодилися платити данину. Та по дорозі назад деревляни влаштували засідку, захопили князя та приготували йому страшну смерть - прив'язали між деревами та розірвали надвоє. 

Дізнавшись про це, Ольга,дружина Ігоря Рюриковича що стала княгинею, розпочала проти полян криваву війну. Правитель древлян Мал запропонував їй вийти за нього. В гніву Ольга вбила послів та повела на древлян величезну армію. 

Тим не менш, поляни та варяги не змогли взяти Іскоростень. Ольга скористалася тим що підпалила голубів, що вилітали з міста та повертаючись з повили його до тла. Увійшовши до Іскоростеня її армія здійснили геноцид населення. 

Ольга заснувала на землях підкорених древлян повід з центром у Вручі. 

В останнє деревлян згадано в 1136 році коли Ярослав Мудрий передав їх землі Десятинній церкві. 

Сіверяни (''північний народ'') населяли пониззя Десни до річок Сейм та Сула. Після розпаду Антського союзу найімовірніше стали васалами Хозарського каганату чи Булгарії. Столиця - місто Чернігів (''Чорне місто''). 

Виключно слов'янське походження сіверян є сумнівними. Траян Стоянович називає їх сумішшю тюрків (насамперед булгар) та слов'ян, Генрик Ловм'янський наводить акцент на слов'янське походження сіверян суто по материнській лінії. 

Феофан Сповідник повідомляє що прийшовши на Балкани, булгари підкорили сім слов'янських племен,  одне з яких носило ім'я северян та переселено на схід через сучасний Рішський перевал. Судячи з всього це сталося через сіверянського царя Славуна, заарештованого візантійцями через загострення стосунків між болгарами та греками у Фракії (767). 

Решта шість слов'янських племен було переселено на південь та захід, аж до аварів і стали пращурами сучасних болгар. 

В Болгарії про аварів є прислів'я - ''згинувши аки обре" (пропали як авари). 

На Чернігівщині сіверяни платили данину хозарам у вигляді білячих та бобрових шкур. 

Найімовірніше, в 884 без спротиву увійшли до складу Київської Русі оскільки Віщий Олег боровся проти хозар та обклав їх відносно легкою даниною. 

Племінне князівство сіверян стало основою Чернігівського князівства. 

В останнє сіверян згадано у 1024, як важлива частина армії Мстислава Великого що здобула перемогу над варягами в битві при Ліственом (1024). 

В VII сторіччі з території вищезгаданих племен відбувалися міграція на північ, аж до Ільменських озер. Причини цієї міграції достеменно невідомі. Вони стали родоначальниками так званих ільменських слов'ян з центром у Ладозі, котрі перебували в союзі з фінськими племенами чудь і меря та, згідно Повісті времінних літ, закликали Рюрика ''княжити та володіти собою''. Таким чином, в московитській пропаганді зарадилась Київська Русь.