Анти. Антський союз - перше українська державність

Близько IV століття сарматські венеди що захопили обширні території від Балтії до Причорномор'я поділились на три частини: перше - венеди. Вони жили на території Центральної Європи та є предками сучасних чехів, словаків і словенців. Друга - склавини. Вони займали обширні території від Польщі до Балканського півострова це є пращурами сучасних поляків, болгарів, сербів та частково чехів. Третя - анти. Саме вони є пращурами українців з хорватами, а також, найімовірніше, частково білорусів. Відомості про це надо на Прокопієм та Йорданом. Хорвати, що мігрували з Карпат на Балкани в 620-х роках під керівництвом батька першого князя хорватів Порги, і досі зберегли за собою ім'я ''Анте'' - Ант. 

Антський союз складався з тих же племен, що входили до складу Київської Русі. Однак, він включав в себе виключно праукраїнські елементи - полян, древлян, сіверян, волинян, уличів, тверців та білих хорватів. Історично, Антський союз є першою українською державою що мала власні кордони та єдиного правителя.  

Початково, у І-ІІ ст. слов'яни-анти жили між Дністром та Бугом. До ІV ст. вони мігрували північніше, до Південного Бугу.  

Оскільки анти жили в Україні, тому грецькому світу вони також були відомі як скіфи.   

Перші згадки у антів містяться саме в Йордана, котрий, однак, жив на кілька сторіч пізніше описаних подій.  

В своєму описі Великої Скіфії він повідомляє: ''Чисельні племена венетів займаються широкі землі, складаючись з багатьох вони, разом вони відомі як склавини та анти''. 

Йордан (VI ст.) був готським істориком на службі Візантії. Оскільки готи воювали з антами, не виключено що Йордан подавав звістку про ці події дещо упереджено. Підкріплюється це і тим що анти в ці часи здійснювали активні походи на Візантію, тобто були їх ворогами.  

Найімовірніше, про війну анців з хатами IV сторіччя йдеться не про весь Антський союз, а про одне з його племен (наймовірніше, полян, або, уличів чи тиверців, що жили в пониззі Дніпра). В кращому разі, йдеться про зачатки Антського союзу. Це твердження обґрунтоване тим що в V ст. Всі данні про антів різко обриваються, і такі племена як біля хорвати в IV ст. були, найімовірнше, ще окремими від союзу.  

Виходячи з арабських джерел, Антський союз скоріш за все було утворено за ініціативи дулібів, оскільки вони вважалися ''найшанованішими з антів''. Отже, саме король дулібів був головою Антського союзу. 

Про це свідчить і те що азіатські кочівники авари після війни найбільше знущалися саме з дулібів, запрягаючий їх жінок в плуги.  

Отже, про масштаби охоплення антів за межами пониззя Дніпра в IV ст. Де і відбувалося згадана війна говорити важко. Наймовірніше, Йордан говорить про боротьбу з готами одного з антських племен. 

Царем антів на той час був Бож (Буз). Судячи з всього, з часу міграції готів до Північного Причорномор'я у ІІІ ст. слов'яни та германці були сусідами. 

Останні за Германаріха підкорили частину угро-фінських племен. Зі сходу в той час відбувалася навала гуннів що заключили союз з аланами проти готів. Виходячи з всього, гуннт також заключали союз з антами. 

Кочовики розбили готів, Германаріх здійснив самогубство. Його наступник вінітар намагався пручатися гуннам, та був змушений відступати. Оскілбки готи вже тоді були розділені на вестготів, що живе на Правобережжі і після поразки втекли до Римської імперії, остготи могли відійти лише в пониззя Дніпра, яка це ціна ймовірніше займали уличі, тиверці або на північ, де жили поляни. 

Тікаючи від гуннів, Вінітару довелося ступити на землі антів щоби відібрати їх. 

Так описує ці події Йордан: 

''Вінітар пішов війною на антів та в першій-же битві був розбитий, однак надалі діяв рішучіше та здобув перемогу. Для залякування, він розіп'яв антського царя Божа з синами та 70-ма старійшинами. Довідавшись про це, гуннський цар Баламир пішов війною на готів щоб помститися за смерть Божа. Остготів було розбито, самого Вінітара вбито''.  

Вищезгадані події датують 376 роком. Остаточне підкорення остготів гуннами відбулося трохи пізніше, в 378.  

Варто зауважити що ''Гетику'' Йордана часто сприймають як твір повний міфічних подій. Наприклад, саме в ньому міститься опис походження готів. Широкій критиці творів Йордана піддали Вальтер Гофарт, що використовував як аргумент легендарність описаних подій, та Флоріт Курта що прямо вказує на запозиченість та власну інтерпретацію Йорданом робіт більш ранніх істориків. На думку Курти той сплутав антів з більш ранніми венедами чи навіть аланами.  

Тому стоїть питання чи варто вважати війну антів з готами першою в історії української нації.  

Найімовірніше, вони як союзники гуннів приймали участь у походах на Римську імперію у складі коаліції варварів.   

Так чи інакше, будь-які відомості про антів між 376 і 518 роками, в більш ніж столітній період відсутні. 

Згодом, в V-VI ст. охопивши Волинь та Середню Наддніпрянщину анти стали могутньою силою. 

Судячи з усього, саме тоді вони заснували там Київ. 

Важко сказати чи відбулося це в результаті переселення. Має місце версія сарматського походження слов'ян, які початково жили в Приазов'ї. Саме там, поблизу міста Танаїс, вперше згадується слово ''хорват'' - назва одного з антських племен. Її підкріплює те, що у війні з готів з антами становище останніх могли рятувати алани котрі спонукали гуннів піти війною на германців. 

За однією з версій, мігрючи степом та лісостепом в той період анти стали відокремлюватися в окремі племена що-й досі залишалися коаліцією. За іншою, анти початково були союзом племен. 

Єдиними джерелами сучасників є Йордан, що розміщує танців вздовж чорноморського узбережжя від Дністра і Дніпра, і Прокопій який вказує на їх місце проживання північніше, на Правобережжі чи Валахії. Така розбіжність свідчить що станом на VI ст. анти вже були серйозною силою яка захопила землі Великої Скіфії. 

Це швидко стало зрозуміло Східно-римській імперії. Наступного разу анти згадуються в грецьких джерелах як перші слов'яни що вдерлися до Візантії (518).