Сармати. Язиги, аорси, алани

Сармати виникли між VI-ІV ст. до н.е. коли кочовики вдерлися на території населення Південного Уралу савроматів, зрештою завоювали та поглинули його. Саме через це у сарматів спостерігаються монголоїдні риси. 

Тим часом перська імперія Селевкидів розбила та тіснила саків, які у свою чергу тіснили сарматів.

Близько IV ст. до н.е. останні відкочували на північ від Кавказу. 

В ІІІ ст. до н.е. вони охоплювали вже Кубань, Дон та Калмикію. 

Історично складалися з чотирьох племен - сіраки, алани, аорси та язиги. 

Початково аорси та сіраки жили східніше України і пізніше прикочували до Паннонійського степу, так звані царські сармати та язиги жили вже в Україні. Останніми сюди прийшли алани. 

Скіфи, розбиті македонським царем Філліпом в 339 і 313 роках до н.е., а також гето-даками та бастарнами в 309 до н.е. скориставшись цим сармати вдарилися до Великої Скіфії завоювавши її населення. Території Скіфії обмежилися землями в Криму та Добруджі - так звана Мала Скіфія. Власне, і вони стали васалами сарматської цариці Амаге.  

В ІІ ст. до н.е. так звані царські сармати (яйої) та язиги оселилися між Дніпром і Доном. Роксолани, змішане скіфо-сарматське плем'я провело вторгнення до Криму на боці понтійського царя Мітридата VI Євпатора, хоча початково вони воювали проти його полководця Діофанта. 

За повідомленнями Протогена, грецьке місто-держава Олівія платила данину сарматському царю Сайтафарну. 

Інший володар сарматів Гаталос був з числа тих з ким підписав мирний договір Фарнак І. В грецькому місті-державі Олівія сарматські царі Фарзой та Інісмеос карбували власну монету. 

В І ст. до н.е. аорси та сіраки під тиском інших племен рушили на захід де розбили язигів і зайняли їх землі. Язиги тікали ще далі на захід. 

Тим часом язиги та роксолани дійшли території Дунаю. Обидва народи грабували Мезію та Фракію. Зрештою, язиги дійшли до Паннонії та оселилися поблизу Тиси на Закарпатті. 

Відтак, просування сарматів на захід було зупинене даками царства Буребісти. 

В Україні-ж залишились сіраки та аорси що ворогували між собою. Цар сіраків Зорсін був союзником Мітридата ІІІ у боротьбі з його братом Котісом, союзником Римута аорсів. 

Після поразки Мітридата розбиті сіраки втратили майже все. 

В той період сармати змішали з масагетами і в результаті чого виник новий народ - алани. 

Аланів відтіснив на захід народ канджу.

В період між 50-60 вони з'явилися в передгір'ї Кавказу, потім захопили і Закавказзя та завдали Парфянський імперії персів. Поглинувши аорсів, вони витісняли язигів та роксоланів все далі, внаслідок чого ті мусили просуватися війною до Римської імперії. 

З часом алани мігрували з Північного Причорномор'я до Заходу України. 

Алани були наймогутнішими серед сарматів. Вони утворили велику конфедерацію племен що контролювали торговий шлях з Причорномор'я через Урал до Східного Туркестану.  

В ІІ ст. н.е. уральські та прикаспійські володіння аланів було завойовано гуннами, через що сармати суттєво ослабли проте зберегли володіння у Північному Причорномор'ї. Процес поглинання аланів до Дону завершився близько 375 р. 

Та невдовзі, в ІІІ ст. володіння сарматів України було відібрано готами. Рятуючись, сармати відступали на Схід де вступили в союз з гуннами. Разом вони здійснили успішний наступ на готів, король яких Германаріх здійснив самогубство. Його наступник Вінітар пішов втікаючи війною на народ антів, від якого зазнав поразки та зрештою розп'яв їхнього короля Божа з синами та старійшинами. Гунни, найімовірніше підбурення аланами що кинулися рятувати своїх сарматських родичів венедів (котрих Йордан що жив на два століття пізніше та повідає про ці події, посилаючись на більш ранні праці, помилково ототожнював одному з їх пізніше відгалужень - антами), розбили готів та підкорили їх, а Вінітара було вбито. 

Посилаючись на джерела античних істориків, частина аланів під назвою сарматських венедів (антів) рушила на Захід України до Польщі, а звідти до Балтії де стала першими слов'янами і праукраїнцями. Аланське/сарматське коріння слов'ян є однією з найстійкіших теорій походження українців. 

Хоча Пліній Старший вказує що венеди жили між германцями і аланами-сарматами, вони відрізнялися чимось від обох, та загалом його сучасники відносять їх до сарматів. 

Тобто, маємо наступну картину: частина аланів відійшла до Балтії де стала протослов'янами венедами, розділившись на три частини одна з яких, анти, є пращурами українців та родоначальниками слов'янських племен. 

Не бажаючи жити під зверхністю гуннів, частина аланів втекла до Кавказу де брала участь в етногенезі осетинів та кабардинців, черкесів змішавшись з народом меот, та нейімовірніше вплинули на черкеську мову. На Кавказі під іменем аланів вони збереглися до раннього середньовіччя, зрештою вставши осетинами. В Криму та Боспорському царстві змішались з греками. Та частина що втекла на захід до Європи приєдналася до вандалів з якими вони вдарилися до Африки і спільно заснували королівство вандалів.