Давні народи степу. Агафірси, кіммерійці, скіфи

Визначити точний етап переходу від неолітичної культури до спільноти яку можна було-б вважати народом доволі складно, як мінімум через те, що ці поняття не суперечать одне одному.  

Так, в подальшому багато історичних народів ототожнювалися з археологічною культурою, чи навіть кількома такими. Для прикладу, праукраїнці анти - Пеньковською культурою, готи - Черняхівською культурою, т.д.  

Визначення ''археологічна культура'' як згадувалося відповідає характерними для конкретної спільноти виробами а не рівнем її цивілізованості. В подальшому археологічні культури що не мають імен в історії та історичні народи тривалий час співіснуватимуть, суттєва різниця лише в тому що останніх було зафіксовано в творах авторів Античного світу які походили з держав що володіли писемністю.  

Першим з таких в Європі був грецький історик Геродот. 

Індоєвропейці греки прибували на на території сучасної Греції двома хвилями: спочатку, у І тис. до н.е. вони під іменем ахейців та іонійців завоювали та поглинули місцеве доіндоєвропейське населення. Після цього частина грецьких народів увійшли до історії під іменем ''народів моря'', від рук яких пала Хеттська держава в Малій Азії, їх набіги вселяли страх в серця жителів стародавніх міст Близького Сходу та Єгипту.  

Одначе, роль варварів вони на себе не брали і швидко заснували на завойованих землях власну цивілізацію що існувала у вигляді полісів (міст-держав). 

Однак, невдовзі їх володіння спустошив інший грецький (еллінський) народ - дорійці, що зрештою заснував державу Спарта. Їх спустошливий похід відомий в історії під умовною назвою ''Дорійського вторгнення'' в результаті якого всі пам'ятки та культуру найдавнішого періоду в історії Греції було знищено. Період після вторгнення дорійців називають ''Гомерівським періодом'' що розпочався в проміжку між 1200-700 років до н.е. і включає в себе всю історію відомої нам Античної Греції.  

Відомості про все це було зібрано саме Геродотом. 

Геродот, що жив між 490/80-425 до н.е., став першим істориком античної Греції, відомим як ''Батько історії''. Ним було описано народи Європи, Персії та Великого степу. Хоча Геродот опирався на те що бачив на власні очі, в його творах є немало інформації котру розповідали інші мандрівники. 

Про тогочасну Україну він надає наступні відомості: ''Істр (Дунай) є найбільшою з річок що тече через всю Європу з земель кельтів'', другою найбільшою річкою є ''Борисфен (Дніпро) що при вході в море стояв вже дуже могутньою річкою'', а іншою річкою є ''Гіпаніс (Південний Буг, що впадає в той самий лиман''.  

Подальші відомості про античні народи України надає саме Геродот.  

На І тис. до н.е. територія Центральної Азії що раніше була придатною для сільськогосподарських робіт вкрилася степом. Це стало причиною переходу  місцевого населення до кочового способу життя. Воно активно поширювалося на захід: освоївши степові землі України скотарі доходили аж до Понтійського степу на території сучасної Угорщини, де вони стали відомі як сигіти. В Україні з кочовиків було сформовано інший, перший зафіксований тут народ - агафірси.  

В 9 ст. до н.е. на цих теренах було сформовано перший відомий в історії народ що виник в Україні - агафірси. 

За описом Геродота агафірси були дуже ''м'ягким, ніжним'' народом що ''не знали чвар та ділилися між собою жінками''. Їх землями став Понтійський степ від Кавказу який вони заселяли на протязі століття. В археологічному плані тотожні Чорногорівко-новочеркасській культурі. Серед агафірсів було популярним широке використання золотих прикрас. 

Коли перський цар Дарій І рушив походом на скіфів, правитель останніх Ідантрис вимагав агафірсів вступити до коаліції проти нього та дати добро на похід проти персів через землі агафірсів, проте ті йому відмовили і скіфам довелося повернутися. 

Зрештою, на ці землі з війною прийшов новий народ - кіммерійці. 

Агафірсам-ж довелося втікати до Дакії (Прикарпаття, Молдови та Трансильванії) а потім і до Балкан, де вони проживали на протязі ще чотирьох століть (між VII-III ст. до н.е.), відоме ім'я царя агафірсів того періоду - Спаргапейта, що правив всередині V сторіччя. Живучи між гето-даками, зрештою, агафірси змішалися з місцевими населенням. 

З 8 ст. до н.е. кіммерійці жили на території від Приазов'я до Каспію. Практично одразу-ж їх звідки почали тіснити скіфи, котрих в свою чергу тіснили з Центральної Азії масагети які були предками персів. Їх міграція мала два маршрути: на південь через Кавказ, та на захід до земель агафірсів в Україні. В період з VII ст. до н.е. їх навала спустошила Колхидське царство (Сакартвелло/Грузію), після чого кіммерійці ринулись в Малу Азію (сучасна Туреччина) де ними було знищено стародавнє царства Фрігія, в Закавказзі та Ірані було захоплено державу Урарту. 

На завойованих землях Закавказя кімерійцями була утворена держава Кіммер (Гіммер).

Кіммерійське військо що складалося виключно з кінноти застало цивілізації Близького Сходу зненацька: вони не мали досвіду війни з таким ворогом, тому потерпали рушійні набіги. 

В Україні кіммерійці доволі швидко зайняли степ витіснивши звідти агафірсів. Археологічно тотожні Андронівській археологічній культурі.

В 680 році до н.е. кіммерійці, що спустошили Кавказ, розділилися на дві групи - частина рушила Малої Азії, частина до Мідії. Ассирійський цар Асархаддон розбив західну кіммерійську орду вбивши царя Теушпу, однак розвинути успіх ассирійці не могли. 

В 685 до н.е кіммерійський цар Дудгамі в союзі з правителем Урарту Русою ІІ рушили на Фрігію, державу що була утворена переселенцями-фрігійцями з Балканського півострова до Малої Азії, та зруйнували її. Останній цар Фрігії Мідас покінчив з собою. Як повідомляє ассирійський оракулярний текст, кіммерійці захопили частину фрігійського населення зробивши їх підданими.  

Опісля, кіммерійці продовжили завоювання Малої Азії, спустошили Каппадокію та Пафлаганію, та зруйнували новозасновану грецьку колонію Синоп. Її очільника Хаброна було вбито. Після цього на захопленій території кіммерійці осіли.