РОСІЯНИ—НЕ СЛОВ'ЯНИ.

Спадщина, якої соромляться «росіяни».
У XIX столітті російський лікар і вчений Сергій Боткін гірко жартував:
у кожному росіянинові живе трохи татарина і трохи сифілісу.
Але за цим іронічним висловом — куди глибша істина.
Ідеться не лише про хвороби чи зовнішні впливи.
Ідеться про глибинну ідентичність народу, який століттями прикидається тим, ким насправді не є.
Сучасна росія — це країна, яка носить слов’янську маску, але має фіно-угорське обличчя.
Це підтверджують історики, етнографи, генетики — ще з XIX століття і до сьогодні.
Як мексиканці, що говорять іспанською, але мають індіанське коріння.
Як єгиптяни, що вважають себе арабами, хоча в жилах тече кров коптів.
На росії — своя версія цього парадоксу.
Її населення походить не від слов’ян, а від народів меря, мокша, ерзя, мордва, чудь, комі, удмуртів.
У літописах Київської Русі не зафіксовано масового переселення слов’ян на ці землі.
Натомість є згадки про нечисленні племена, які розчинилися серед автохтонного фіно-угорського населення. Із часом — зникли.
Київські, чернігівські й новгородські літописи згадують безліч племен.
Але жодного слова — про слов’ян у Залєссі, тобто в серці майбутньої московії.
Ця територія була заселена іншим етносом.
А слов’янський прошарок, якщо й існував, то мізерний — і швидко втратив свою ідентичність.
московська держава проводила системну асиміляцію:
змушувала підкорені народи платити ясак, здавати ліс, відмовлятися від мови.
Так виник феномен — став «русскім» і втратив усе своє.
Відбулося колоніальне обрусіння, яке стерло десятки народів.
Сьогодні фіно-угорці в росії — ледь помітні. Їх було десятки мільйонів, а лишилося кілька мільйонів за офіційною статистикою. За три покоління кількість ерзі та мокші скоротилася вдвічі. А багато хто вже й не пам’ятає, ким були їхні предки.
Сучасний росіянин — це типовий креол, на кшталт латиноамериканця колоніальної епохи. Людина, яка відмовилася від своїх коренів і перейшла на мову імперії.
Але якщо мексиканець знає, що він має індіанське коріння, то росіянин уперто прикидається слов’янином.
Навіть коли зовнішність, акцент і звички — явно свідчать про інше.
путін, патріарх кирило, собянін — мають типову північну, фіно-угорську зовнішність. Але нав’язують усьому світу міф про свою «велику слов’янську культуру».
Сучасна генетика підтверджує:
більшість росіян мають фіно-угорське походження. Це визнають і вчені в самій росії.
Слов’янська в них — лише мова.
І навіть вона — наслідок політичного насилля, а не органічного розвитку.
Ще одна особливість — «алкогольний ген», властивий фіно-уграм. Через нього організм гірше засвоює алкоголь — і сильніше страждає від нього.
Саме тому у північних народів, від чукчів до ескімосів, так часто трапляється алкоголізм.
І саме тому на росії так багато людей з цією генетичною рисою — до 60–70%.
В Україні — усього близько 15%, переважно на прикордонних територіях.
Фіно-угорська спадщина збереглася навіть у лайці.
Лінгвісти відзначають: найбільше матюків вживають росіяни та угорці.
Це — не випадковість.
Як і обряд поховання в «домиках мертвих», що побутував на Московії до XVII століття — звичай племен меря та мещери.
Європейські мандрівники ще в XVI столітті помічали: московити розмовляють незрозумілою мовою, схожою на угорську. Себастьян Мюнстер навіть писав, що мови московитів та угорців — одні й ті самі.
А Сигізмунд Герберштейн занотував, що в білозерському краї ще на початку XVI століття розмовляли окремою, неслов’янською мовою.
Найбільший парадокс — у небажанні знати правду.
Московити соромилися себе. Іван грозний казав: «Я не москвитянин, я германець».
А за катерини ІІ остаточно ліквідували автономії фіно-угорців.
Людей поступово, «тихою сапою», перетворили на безликих «русскіх».
І ця система не змінилася. На сучасній росії — знову панує амнезія, знову тріумфує колективне над особистим.
Але історія — вперта.
І після падіння імперії настане день, коли люди подивляться в дзеркало.
Згадають, що бабуся була комі, а дід — ерзя.
Що показало ДНК-дослідження походження українців?
Міжнародні вчені провели масштабне дослідження давньої ДНК і встановили, що генетичний портрет населення території сучасної України формувався тисячоліттями під впливом різних народів і міграцій. 
  Науковці з України проаналізували останки з різних археологічних пам’яток. Це дозволило простежити зміну генетичного складу населення в різні історичні періоди. Дослідження охопило генетичний матеріал 91 людини, які жили на території України в період від 9000 року до н.е. до 1800 року н.е.
        Як формувався генетичний склад населення України?
Результати показали, що населення було генетично різноманітним через постійні міграції та контакти між різними народами. У бронзову добу геном формувався як поєднання мисливців-збирачів, ранніх землеробів із Анатолії та степових скотарів, а згодом зазнав впливу кочових народів, таких як скіфи, гуни та готи.
Попри численні зміни, дослідники зафіксували збереження автохтонного генетичного компоненту, який простежується ще з бронзової доби. Це свідчить про спадковість частини населення на цих територіях до сьогодні.