Україна

Колись давно, коли всі люди були разом, однією нацією, жила на світі маленька дівчинка, звали її Україна.
Дівчинка була дуже гарною, її красою захоплювалися всі, від малого, до дорослого. Довга темна коса, великі зелені очі, темні брови. 
Україна понад усе любила співати, коли вона співала ніхто не міг пройти повз.
Все було добре, якби не страшна звістка про хворобу. Хвороба яка лютувала у її краї. Ніхто не знав як вилікуватися від цієї напасті. І ось, захворіла матуся дівчинки. Україна робила усе, що могла, але результату не було. Тоді дівчина вирішила піти до старої знахарки, яку всі боялись, та жила у густому темному лісі. 
Україна без жодних вагань подалась до знахарки. Дорогою їй здавалось, що за нею хтось стежить і постійно чула шепіт. Вона вирішила перевірити, що ж відбувається, легким рухом вона пірнула у кущі на краю стежини й затаїлась.
Яке ж було її здивування коли посеред дороги з’явилися два звірки, заєць та білка. Звірі виглядали розгубленими. І аж ось почали людською мовою сперечатись. Дівчинка від здивування зойкнула, тоді звірі її помітили. Заспокоїли її, почали допитуватись, що вона забула у цьому лісі? Адже ніхто вже давно до нього не ходить.
Тоді Україна розповіла про страшну хворобу, про те що її ще ніхто не пережив, про матусь, і про те, що хоче просити про допомогу стару знахарку, що мешкає у цьому лісі.
Звірята з жахом слухали розповідь дівчинки, вони почали її відмовляти, пояснили, що нічого не дається просто так, в обмін на одне життя знахарка попросить інше. Україна розуміла, що не може все бути просто, вона усвідомлювала що все має свою ціну. Вона не могла лишити молодших братів та сестер сиротами. Тому подалась далі.
Коли вона знайшла хатину знахарки, все відбулось як і казали звірі. Одне життя в обмін на інше. Ніщо не може порушити баланс у світі.
Знахарка дала дівчині плашку з відваром, наказала дати його на світанку матері попрощатись, вийти на вулицю і промовити такі слова: «Життя за життя, слався земля!». 
Україна повернулась додому, зробила все як наказала стара чаклунка. Наступного ранку мати одужала, А дівчинку знайшли мертвою в саду біля куща калини. Так дівчинка врятувала матір. На її честь і назвали той край, край співучий і дуже гарний. Україна!