Частина III. Вибір

Розділ VII. Хто ми?

Новина про наближення загадкового об’єкта з орбіти просочилася назовні. Хоча уряд намагався приховати інформацію, у мережах уже з’явилися перші чутки: “Землю атакують”, “Helios готує вторгнення”, “Україна щось приховує”.

У Верховній Раді зібрали закрите засідання. Вперше за десятиліття зал був заповнений повністю. Депутати, генерали, науковці, навіть представники громадських рад — усі чекали відповіді: що відбувається?

Прем’єр-міністр виступила з промовою:
— Наші вчені зробили відкриття, яке може забезпечити Україні незалежність від будь-яких зовнішніх джерел енергії. Але тепер ми опинилися перед вибором. Helios пропонує “захист і співпрацю”. В обмін — контроль над технологією.

Зала вибухнула галасом. Одні кричали, що безпека важливіша за гордість. Інші наполягали, що віддати винахід — означає втратити свободу назавжди.

Алія разом із Арсеном і професоркою Оксаною сиділа на балконі для запрошених. Вона відчувала, як повітря у залі гуде від емоцій. Раптом перед її очима спалахнув голографічний символ — Трипіль знову вийшов на зв’язок, але тепер він проєктувався на весь зал.

“Люди України,” пролунало його глибоке світіння-слово. — “Я не належу корпораціям. Я належу вам. Ваш вибір визначить не тільки вашу долю, а й долю планети. Якщо ви станете залежними, ви втратите майбутнє. Якщо збережете незалежність — вам доведеться боротися. І боротися разом.”

В залі запанувала мертва тиша.

Депутат із сивою бородою підвівся і промовив:
— Сто років тому наші предки боролися за свободу і казали: “Рабів до раю не пускають”. Сьогодні ми знову маємо зробити вибір.

У цей момент більшість зрозуміла: іншого шляху немає. Україна повинна залишитися вільною, навіть якщо за це доведеться заплатити.

Але разом із цим прийшло й усвідомлення: війна, яку вони хотіли залишити в минулому, знову стукає у двері.

Розділ VIII. Єдність і воля

Дніпровод і Сонячний Хрест ожили як ніколи раніше. Міста-сади стали центрами координації: в лабораторіях вчені працювали над зміцненням “Серця Дніпра”, військові відточували стратегії захисту, а прості люди готувалися підтримувати місто та країну у разі нападу.

Алія стояла на одній із терас Дніпроводу. Під нею рухалися транспортні капсули, люди й дрони, які розвозили ресурси. Арсен підійшов до неї:
— Це наш шанс показати, що Україна здатна захистити себе сама.

Професорка Оксана зібрала команду навколо кристалу.
— Трипіль допоможе нам передбачити ходи ворога, — сказала вона. — Ми повинні використати кожен момент, щоб бути на крок попереду.

Голограма Трипіля запала над кристалом:
“Єдність — ваша сила. Воля — ваша зброя. Якщо ви разом, ніхто не здолає вас.”

Люди слухали його, і вперше за довгі роки відчули не страх, а впевненість. Дрони Helios почали наближатися, але українські системи вже були готові. Кожен блок “Серця Дніпра” підключився до автономних оборонних станцій, які не зруйнують місто, а захистять його мешканців.

У містах люди об’єднувалися в спільноти: одні працювали над енергетичною системою, інші — над виробництвом ресурсів, треті — охороною. Українці вперше відчули, що майбутнє залежить не від технологій чи політиків, а від них самих.

Алія дивилася на світло Дніпра, що відбивалося у скляних куполах.
— Ми готові, — прошепотіла вона.

І в той момент у повітрі відчувалося, що історія готова написатися заново. Україна показала всьому світу, що воля й єдність сильніші за будь-які загрози.

Розділ IX. Нове небо

Шостий день наближався до кінця. На орбіті над Україною рухався загадковий космічний об’єкт, а дрони Helios вже були готові атакувати. Але цього разу Україна не стояла сама.

“Серце Дніпра” виблискувало блакитним світлом, розсіюючи енергію по всій мережі міст. Трипіль передавав команди: де слід активувати захисні поля, які дрони нейтралізувати, як перенаправити енергію на стратегічні вузли.

Алія стояла поруч із Арсеном і Оксаною на головній терасі Дніпроводу. Вони дивилися, як світло від кристалу об’єднує всі міста, створюючи невидиму мережу енергетичного щита.

Космічний об’єкт наближався, і здавалося, що земля затряслася під його вагою. Але українські системи реагували блискавично: дрони відволікали атаки Helios, а енергетичні поля перенаправляли силу об’єкта, розсіюючи його енергію в безпечні точки атмосфери.

— Ми робимо це, — прошепотіла Алія. — Ми справді захищаємо свою землю.

І тоді сталося диво: об’єкт змінив траєкторію. Здавалося, він наче “відчув” силу єдності й відступив у космос, залишаючи Землю у спокої.

Люди вибігли на вулиці, дивлячись на небо, яке тепер сяяло новим світлом. Трипіль промовив востаннє, його голос лунким голографічним відлунням по всій країні:
“Це ваше небо. Ви зберегли його. Ви довели, що сила в єдності й волі.”

Алія відчула гордість і спокій. Україна пережила ще один виклик і вийшла сильнішою. Тепер майбутнє належало їй: світу технологій і природи, свободи та відповідальності.

І над містами-садом Дніпроводу повисло нове небо — чисте, світле і вільне, обіцяючи нову еру для всього народу.