Україна 2061 (уривок з щоденника школярки з майбутнього)

June 4, 2061

Hallo, Diary! Ой, я ж собі дала слово писати щоденник рідною мовою. У Мережі спілкуюсь переважно англійською, у школі половина предметів також англійською. Дідусь з цього приводу бурчить, що у його молодості усюди була московитська мова, тепер англійська.  Я йому відповідаю, що він зовсім печерна людина — весь світ говорить англійською, навіть у нас Верховна Рада кілька років тому прийняла її як другу державну. А то ми були як білі ворони — єдина країна Євросоюзу та Північноатлантичного Альянсу, у якій англійська мова не мала офіційного статусу. Дідусь завжди на ці мої слова сміється і починає цитувати вірш: The Gods of copybook headings: As I pass through my incarnations in every age and race, I make my proper prostrations to the Gods of the Market Place.  На що я йому відповідаю: Затуливши лице руками, крізь пальці їх зліт та крах я бачив – а  Боги Абетки все міцно стоять на ногах. І ми вже сміємось обидва.

Завтра татко повертається з Місяця. Його корпорація отримала контракт на медичне обслуговування шахтарських колоній. Татко каже, що у серпні, коли почнуться канікули, ми всією родиною переїдемо на Місяць до Селенбургу.  Я дивилась у Мережі, там є велика українська громада та український дитячий театр. Так що переїзд не завадить моїм планам стати акторкою, такою ж відомою, як мій дідусь.

З прадідусем та прабабусею їздила під час тижневих вихідних на честь свята Перемоги над рашизмом до вуйків Артема та Сандера та вуйни Лани. Це транс'європейське метро щось супер! Воно з'єднує всі великі міста Європи. Трішки більше, ніж за годину ми були в Амстердамі, де вуйко зустрів нас на мобілі.За розповідями дідуся, у часи його молодості ось так, як зараз беруть на прокат мобіл - тобто електроавтівку з автопілотом, раніше можна було брати самокати. На жаль, у нас ця послуга зустрічається рідше, ніж у Нідерландах.  Бачила нову Велику Дамбу. Льодовики тануть та рівень океану підіймається. Зате мої ананаси почувають себе чудово. Два зібрались квітнути.

Сьогодні в мене вийшло сперечання з ментором, що веде суспільні науки.  Він каже:

—  Україна є унітарною державою.

На що я і питаю:

— А як же бути з автономними республіками?  У складі України їх аж вісім: Кримська, Кубанська, Озівська, Донська, Остроготьська, Білгородська, Курська та Стародубська.  І це я не кажу про те, що кожен край у складі України має власний сойм.

На це мені ментор відповів, що я плутаю самоврядування громадян з союзною державою, якою є, наприклад, Сполученні Штати Північної Америки.  На історії нам казали, що до 2042 це було три країни, Канада, Мексика та Америка, що об'єднались. Але у чому між нами різниця, я все одно не зрозуміла.

Буду закругляти думку. Я зі Світозарою домовилась пограти у «Повстання Пу». Там за сюжетом московитські царебожники  хочуть створити клон Пу та оголосити його  богом-імператором, після чого завоювати Сибірську та Українську республіки. Я ж і Світозара відповідно хоробрі агенти українського та сибірського відділень Інтерполу, що повинні вислідити та заарештувати злодіїв серед цивільних громадян.

Світозара дуже смішна. Зазвичай ми спілкуємося англійською, але періодично вона намагається навчити мене своєму шибірському говороту, а я її — українській мові. Закінчується це завжди тим, що нам стає смішно і ми повертаємось на англійську.

Все, вона мені дзвонить, час бігти.